Упродовж останніх кількох тижнів на вулицях Брюсселя з’явилося безліч плакатів, з яких упевнено і заклично на перехожих дивляться десятки облич кандидатів до Європарламенту. Люди рідко зупиняються, щоб детальніше вивчити цю передвиборчу агітацію, поспішаючи у своїх справах. То хто ж такі євродепутати і чого очікувати від Європарламенту нового скликання?

Між Брюсселем, Страсбургом і Люксембургом

751 депутата Європарламенту  законодавчого органу влади ЄС обирають шляхом прямого голосування, яке одночасно відбувається у всіх 28 країнах-членах ЄС, загальне населення якого становить близько 512 мільйонів людей. Очікували, що після виходу Великої Британії зі складу ЄС кількість депутатів знизиться до 705 осіб. Проте оскільки британський парламент так і не схвалив угоди про Брекзіт, що мало відбутися до 31 березня, було вирішено, що британці все-таки візьмуть участь у виборах євродепутатів, а Лондон збереже право на призначення свого представника на посаду одного з єврокомісарів.

Загалом у Європарламенті представлено майже 200 національних партій, які об’єднуються у вісім головних політичних груп: Європейська народна партія, Прогресивний альянс соціалістів і демократів, Європейські консерватори та реформісти, Альянс лібералів і демократів за Європу, Європейські об’єднані ліві/Ліво-зелені Півночі, Зелені — європейський вільний альянс, Європа за свободу і пряму демократію та Європа націй і свобод.

Які з цих політичних сил отримають найбільше мандатів, з’ясується під час голосування, на підсумки якого вплине рівень явки виборців. За даними останніх опитувань, понад 60% громадян ЄС висловлюють бажання обрати євродепутатів. Ця цифра значно вища, ніж явка на останніх виборах до ЄП, які відбулися у 2014 році. Тоді на виборчі дільниці прийшло трохи більш як 40% громадян. Соціологи вказують на те, що прихильники євроскептиків зазвичай виявляють більшу активність на виборах, ніж ті, хто обстоює проєвропейські погляди.

Європейські платники податків часто висловлюють невдоволення, що євродепутати часто курсують між Брюсселем, де розташовано комітети ЄС, Страсбургом, де переважно відбуваються пленарні засідання, і Люксембургом, де розміщено секретаріат Європарламенту. Такі поїздки обходяться недешево: щороку витрати на переїзди депутатів та їхніх помічників становлять 114 мільйонів євро. А величезна будівля Європарламенту у Страсбурзі стоїть порожньою 300 днів на рік. За деякою інформацією, на її утримання і миття вікон (а цю будівлю майже всю зроблено зі скла) щороку витрачають ще 3 мільйони євро.

Самі євродепутати, серед яких останнім часом панує культура стриманості й ощадливість, не раз висловлювали незадоволення таким станом речей. Двічі на рік під час обговорення бюджету ЄС більшість європарламентаріїв виступають із вимогою забезпечити їм одне місце роботи — у Брюсселі. Проте їх намагання покласти край переїздам поки що не мали успіху. Річ у тім, що головну відповідальність за нераціональну витрату бюджетних грошей несе Франція, яка, попри критику, рішуче налаштована зберегти штаб-квартиру Європарламенту у Страсбурзі.

Популізм не пройде

Головною тривожною тенденцією нинішніх виборів може стати значне збільшення місць для представників правих популістів та євроскептиків. За п’ять років, які минули від останніх виборів до Європарламенту, популярність правих партій у країнах ЄС значно зросла. У 2014 році три групи правопопулістів і євроскептиків загалом отримали близько 20% місць, а на виборах 2009-го — лише 11%. На цьогорічних виборах праворадикальні партії можуть набрати понад 20% місць.

«На нас чекають доленосні для цього континенту вибори. Європа, в якій живемо, хороша. Ми не дозволимо нинішнім націоналістам зруйнувати її», — заявив у ЄП голова фракції Європейської народної партії Манфред Вебер, один з головних кандидатів на посаду нового голови Єврокомісії.

Робочі місця, міграція, захист клімату, торговельна політика, посилення ролі Європи у світі — це ті теми, якими ЄС має опікуватися протягом наступних років. Представники традиційних проєвропейських партій дотримуються фактично однакових поглядів на ці проблеми. Натомість праві популісти бачать лише один вихід: відгородитися, закритися і тримати мігрантів за можливості за межами ЄС. Вони обіцяють виборцям Євросоюз, у якому національним державам повернуть нібито втрачені права, а центральні європейські органи у Брюсселі позбавлять влади.

Новий розклад сил у майбутньому Європарламенті змусить християнських демократів, соціал-демократів, лібералів і зелених співпрацювати у великій коаліції, прогнозує експерт із європейських питань Яніс Еммануілідіс з аналітичного центру European Policy Centre у Брюсселі. Але не слід очікувати, що після виборів ЄС кардинально змінить курс, вважає він.

«Ми не побачимо ворожого поглинання Євросоюзу. На цей розвиток потрібно дивитися критично, але не можна й переоцінювати його і бути занадто песимістичними. У минулому ЄС уже продемонстрував міцний імунітет, і в майбутньому буде так само», — переконаний Яніс Еммануілідіс.

«Друзі України» проти «друзів Путіна»

Якою буде політика нового Європарламенту щодо України? У ЄП діяла група «Друзі України», яка послідовно й системно підтримувала українські реформи, оперативно ініціювала обговорення в Європарламенті нагальних проблем, пов’язаних з Україною, згуртовано протистояла виявам російської агресії та тримала європейську єдність щодо антиросійських санкцій.

Київ, безумовно, відчує відсутність у новому Європарламенті співголови фракції зелених німкені Ребекки Гармс, яка оголосила, що більше не балотуватиметься до ЄП. Вона протягом останніх п’яти років була одним з найвідданіших адвокатів України у Брюсселі й одним із найзапекліших критиків Кремля.

Не братиме участі у виборах і нідерландський депутат заступник голови комітету в закордонних справах Ганс ван Баален, який також переймався українським питанням. Він має намір повністю сконцентруватися на діяльності на посаді голови партії Альянс лібералів і демократів за Європу. Але політик пообіцяв кореспондентові «УК», що й на цій посаді не випускатиме Україну з поля зору.

Щодо політики нового Європарламенту стосовно України експерти вважають, що істотно вона не зміниться. Хоч серед європейських праворадикалів традиційно чимало «друзів Путіна», навряд чи вони будуть здатні вплинути на позицію коаліції, яку, за прогнозами експертів, так само сформують центристські партії.

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе, перебуваючи нещодавно у Брюсселі, заявила, що не прогнозує таких змін, які могли б усерйоз змінити підтримку Києва, зокрема через інституційну сталість у Євросоюзі.

«Усі дослідження підтверджують, що опоненти підтримки міжнародного права чи прибічники РФ не матимуть критичної маси в наступному скликанні Європарламенту, але є шанс, що вони намагатимуться зміщувати акценти», — заявила вона журналістам.

Віце-прем’єр наголосила, що продовження курсу реформ, який розпочала українська влада, стане тією умовою, яка надасть змогу новому Європарламенту й надалі проводити курс на підтримку України.