ВИСТАВКА

У Національному художньому музеї України панує витончений пензель
вісімдесятирічного художника

Художник Олександр Дубовик змальовує духовний космос Особистості. Він створив свою знакову систему, що робить його картини впізнаваними і "позаколективістськими". Він сам по собі в мистецтві. Але до анахоретів його не зарахуєш. Дубовик іронічно іменує себе "фундатором розгорнутого вчення про квадрат: паві (чисте місце)". Іронія відчувається в багатьох роботах майстра. Вона як ключ до шпаринки змісту. Хоч на полотнах таку шпаринку майстер називає "букетом".

Відвідувачі виставки дивуються не тільки енергетиці картин, а й артистичності та стрункості їхнього автора. А він, вислуховуючи компліменти, посилався на турботу дружини та натхненниці Ірини. "Коли мені було років 40, за часів Союзу, я не уявляв, що взагалі побачу свою виставку, - зізнався "Урядовому кур'єру". - Для мене велике щастя - зміни в суспільстві. Головне в них, що Україна відокремилася. Я це кажу без будь-якого кокетування. Тепер потенційно талановиті люди мають можливість побачити світ. Мені й не снилося 30 років тому, що матиму свої виставки у Вашингтоні, Парижі... Працюватиму й далі. Вже заплановано низку виставок. У червні одна з них відбудеться у Львові".

Найстаршому автопортрету в експозиції - 58 років. Є картини, датовані 2011-м: зокрема, автопортрет названо "Здрастуйте, пане Дубовик". Вітатися зі світом майстра можна буде на виставці до 27 березня.

ВРАЖЕННЯ

Посол Франції
в Україні Жак Фор:

- На виставці дуже багато люду. Щоб спокійно подивитися на картини, треба завітати до музею ще раз. Талант пана Дубовика дуже цікаво та успішно сполучає модерний стиль з деякими рисами класичного живопису. Мені подобається внутрішній рух у його роботах, його прекрасна фантазія. Викликає повагу, що серйозний хист пана Дубовика доповнений чудовою фаховою освітою. Я в цьому пересвідчився, споглядаючи реалістичний автопортрет 1953 року. Художник -дуже цікава людина.

Лауреат
Шевченківської премії
Сергій Якутович:

- Для мене Олександр Дубовик - це, перш за все, подвиг. У нас дуже мало художників, які упродовж життя тримають планку подвигу в служінні мистецтву. Його естетичний, інтелектуальний і філософський рівні вищі, ніж загальний рівень нашого образотворчого мистецтва. З одного боку, це для нього нещастя, але з іншого - навпаки. Бо самотнім бути у творчості, але стовідсотково реалізованим, вдається небагатьом. Він рухається в часі, змінюється образність його площин. Дубовик підійшов до своїх 80 років молодою людиною та великим метром і класиком українського мистецтва. Я бачу майже щодня, як Олександр бодьоро крокує в майстерню. Він гідно витримує всі негаразди. Цей художник не завішаний медалями. Він гарно звучить сам по собі: Дубовик.