Скільки Вероніка пам’ятає себе, стільки й насолоджувалася звуками музики. А коли підросла, дуже захотіла грати на музичних інструментах. Спочатку це була гітара. У цьому допоміг Анатолій Довгань з місцевого будинку культури, який, побачивши неабиякі здібності дівчинки, давав їй уроки. Скоро гітарні струни зазвучали під пальцями Вероніки так природно, ніби вона володіє інструментом уже не один десяток років.
Далі пробувала все: фортепіано, скрипку, саксофон, сопілку, акордеон. У кожному інструменті знаходила для себе щось нове. З учителем Жашківської дитячої музичної школи, керівником зразкового дитячого ансамблю гармоністів Іваном Сухим познайомилася на дитячому конкурсі. Іван Іванович одразу примітив незвичайну дівчинку. Дізнавшись від мами, що Вероніка оволоділа вже багатьма інструментами, запропонував спробувати повчитися й на гармоніці. Хоч живе в Тальному, вже багато разів приїжджала до Жашкова, щоб удосконалити своє вміння. Іван Іванович ученицею задоволений: «Вероніка — це справжній феномен. Їй неодмінно потрібно розвивати свої здібності».
До акордеона в неї ставлення особливе. Якось почувши його чисте звучання, закохалася в цей блискучий інструмент. Прагнучи розгадати його таїну, незабаром взяла до рук і… більше не випускає. Під її чутливими пальцями кружляє вальс, пульсує жаром танго, на поріг рветься шалений чардаш. Вона злилася з акордеоном у єдине ціле, поринувши у світ музичних фантазій. Саме такою побачили її недавно учасники регіонального конкурсу мистецтв «Світ талантів Черкащини-2019», який відбувся у с. Червона Слобода. Дует у складі викладача-баяністки Тетяни Караюз та учениці-акордеоністки Вероніки Швед здобув тоді гран-прі. Сама Вероніка розповідає, що, поринаючи у світ звуків, вона немов відривається від землі й летить назустріч прекрасному вітру.
Сказати, що все дається Вероніці легко, без жодних зусиль, не можна, зауважує мама Ольга. Багато корисного дали дівчинці заняття із професійними педагогами. Безкінечні етюди — вправи для розвитку різних видів виконавської техніки стали важливою складовою її навчання. Але навіть мама не перестає дивуватися: звідки в неї стільки працездатності, наполегливості? Поступово ускладнюючи музичний матеріал, юна музикантка доводить до досконалості навички, набуті під час роботи над етюдами.
Удома в 13-річної Вероніки цілий арсенал музичних інструментів. Добре володіючи кожним із тринадцяти, вона міркує, як освоїти черговий, чотирнадцятий. А потім — і п’ятнадцятий. Світ музики, як і всесвіт, безкінечний. Який інструмент обере цього разу?