Аналізуючи дані автоматичного огляду неба ASAS-SN в пошуках аналогів загадкової «Зірки Таббі», американський астроном виявив 21 кандидата, яким властива така ж дивна поведінка, що не має наукових пояснень щодо нерегулярних провалів у світінні. Список зірок і їх характеристики опубліковані в дослідженні, представленому в журналі The Astrophysical Journal Lettres.

«Зірка Таббі» в уявленні художника. Credits: NASA / JPL-Caltech

Найзнаменитіша зірка у нашій Галактиці KIC 8462852, відома як «Зірка Таббі», прославилася в 2015 році завдяки провалам у яскравості, які варіювалися від 0,5 до 22%. Наразі вчені висловили пояснення її дивної поведінки. Дехто каже, що це пов'язано з внутрішньою динамікою світила, інші вказують на рій комет, астероїдів, як аналог вони називають Сатурн з величезною кільцевою системою, що обертаються на її орбіті. Треті заявляють про поглинання планети або поступове знищення екзомісяця.

Досі перепоною на шляху до розгадки таємниці «Зірки Таббі» була відсутність широкого набору даних. І незважаючи на те, що спостереження за нею і одним з її «конкурентів» тривають вже давно, прикладів такої дивної поведінки як і раніше мало, тому будь-який висновок про природу загадкових «спалахів» не може бути однозначним.

З метою розкрити таємницю таких зірок Чумацького Шляху Едвард Шмідт з Університету Небраски-Лінкольна провів полювання за аналогами «Зірки Таббі», домігшись значного успіху.

На першому етапі астроном в автоматичному режимі проаналізував криві світла більш ніж 14 мільйонів зірок, які спостерігаються в рамках проекту ASAS-SN. В результаті алгоритм ідентифікував кілька об'єктів, що показують провали, подібні до тих, що спостерігалися у «Зірки Таббі».

Потім Едвард Шмідт вручну перевірив найбільш багатообіцяючих кандидатів і у підсумку залишилася 21 зірка, що демонструє незвичайне, незрозуміле «миготіння».

Основним досягненням дослідження став висновок, що ці джерела, як правило, є або зірками головної послідовності, або червоними гігантами. При цьому маса перших така, як маса Сонця, а маса других – приблизно вдвічі більша за масу нашої зірки.

Крім цього, астроном зазначає, що 6 джерел вказують на більш часту мінливість у порівнянні із «Зіркою Таббі», тобто є її екстремальними версіями.

Що далі? Едвард Шмідт закликає почати пильне спостереження за цими кандидатами з метою відстежити їх поведінку в більш тривалих тимчасових масштабах. Можливо, одне з цих ідентифікованих «мерехтливих» світил зможе розповісти, що відбувається із «Зіркою Таббі» і її аналогами.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»