"Антивоєнний похід автора Швейка"

Бравий вояка Швейк, як і Дон Кіхот для Іспанії, — один із символів Чехії. Важко повірити, що за життя автора роману жодне з видавництв не ризикнуло друкувати «низькопробний» і «аморальний» твір, а книгарні відмовилися торгувати «непристойною» книжкою. Ярославу Гашеку довелося власноруч готувати видання і друкувати його частинами, оплачуючи послуги друкарні коштами, отриманими від продажу попередніх випусків.

Нині «Пригоди бравого вояка Швейка» визнано одним із найкращих антивоєнних творів, а в героя багато спільного із самим автором. Гашек теж намагався уникнути мобілізації, скаржачись на ревматизм і навіть на «розм’якшення мозку», за що його засудили на три роки ув’язнення як симулянта. Однак виконання вироку відстрочили до закінчення війни, на яку неблагонадійного солдата повезли під конвоєм.

Пацифізм Гашека був зумовлений не боягузтвом, а переконанням, що Перша світова війна для слов’янських народів, змушених воювати один проти одного, братовбивча. На відміну від нинішніх ієрархів Московської церкви, які пропагують саме такі оцінки в Україні, але жорстко карають священнослужителів за аналогічні заяви в Росії, де агресію проти українського сусіда проголошують «святою справою», творець Швейка не лукавив.

Однак обставини інколи сильніші за наміри. Ярослав Гашек збирався за першої нагоди здатись у полон, натомість привів у розташування своєї бойової частини цілий загін російських солдатів, які дружно підняли руки, зустрівши в лісі на нейтральній смузі австрійського вояка. За цей «подвиг» письменника підвищили у званні до єфрейтора і нагородили срібною медаллю за хоробрість.

Здатись у полон Гашеку пощастило лише із другої спроби. Однак якщо перебування у Дарницькому таборі військовополонених на околиці Києва було ще стерпним, то відправлення до російського Тоцька, де від голоду і хвороб щоденно помирало до 150 осіб, змусило письменника записатись у чехословацькі добровольці.

Завдяки цьому Гашек у 1916 році повернувся до Києва, де визнаний не придатним до стройової служби колишній журналіст став співробітником тижневика «Чехослован». Однак пацифістські переконання стали причиною конфлікту з тими земляками, які вважали, що воюючи в російській армії, вони доб’ються незалежності Чехословаччини.

Лише дивом Гашек уник розстрілу і знов опинився на фронті. 1917 року в знаменитій битві під Зборовом його загін мало не потрапив в оточення і полон, що загрожувало «зрадникам» неминучою стратою. Усіх урятував Гашек, кулеметний вогонь якого забезпечив відхід товаришів, за що його нагородили Георгіївським хрестом.

Укладення союзу між УНР і німцями не залишило вибору чехословакам, які змушені були відійти на територію Росії. Так Гашек опинився у Червоній армії. На відміну від «Пригод Швейка», автобіографічні оповідання письменника про цей період його життя маловідомі читачам. Хоч нарівні з «Кінармією» Бабеля вони дають правдиву картину роз­в’язаної більшовиками війни, коли «тверський революційний полк, знищивши у татарських селах всіх гусей і курей, старанно відступав перед розбитим супротивником».

Не дивно, що після оголошення у незалежній Чехосло­вач­чині загальної амністії Ярослав Гашек повернувся на рідну землю, де його тривалий антивоєнний похід завершився створенням роману. Зображений у ньому начебто простакуватий і обмежений герой викриває ідіотизм усякої імперської влади — чи то цісарської, чи то царської, чи то путінської.