Українсько-швейцарський документальний фільм про вузькоколійки незабаром побачать глядачі обох країн. Компанія «Прайм Сторі Пікчерс» за підтримки Українського культурного фонду активно знімає його в Україні. Бюджет стрічки — 4 мільйони гривень, зйомки триватимуть 25 днів.
Із чотирьох вузькоколійних залізниць, які залишилися в Україні, одна — на Івано-Франківщині — перебуває у приватній власності, ще три належать Укрзалізниці й постійно їм загрожує закриття як нерентабельним. Серед них Антонівка — Зарічне, знаменита «кукушка» на Рівненщині, що сполучає населені пункти двох поліських районів — Володимирецького та Зарічненського.
— Не можемо дозволити їх закрити, — каже режисер фільму Олександр Недбаєв. — Якщо в 1991 році в Україні було 1000 кілометрів вузьких колій, то нині лише 300. На відміну від широких, ці локомотиви автентичні, вони як люди — емоційні й майже міфічні. Фільм ставить за мету дати імпульс відновленню вузькоколійок в Україні. Адже в Європі, зокрема Швейцарії, транспорт, що рухається вузькими коліями, прибутковий і в промисловості, і в туризмі.
Головний герой стрічки — студент-залізничник, активіст зі збереження вузькоколійок Олег Гудзеляк. Він подорожує українськими залізницями, а згодом поїде по досвід до швейцарських високогірних вузьких колій. Тобто фільм не лише про колії, а насамперед про людей, яким під силу змінити долі унікальних наших залізниць.
До слова, у Володимирецькому районі Рівненщини такі ентузіасти є. Людмила й Олександр Мельники власними силами і коштом відреставрували тепловоз, дрезину й навіть створили музей найдовшої в Європі 106-кілометрової вузькоколійки. Їм би ще трохи підтримки — і нам, переконана, дякуватимуть нащадки за збережену в локомотивах історію.
