Одна з особливостей «загадкової душі» росіян — втоптування в грязюку своїх пророків, як було це з академіком Андрієм Сахаровим, письменниками Львом Толстим й Олександром Солженіциним, бардом Володимиром Висоцьким, і їх прославляння після смерті. Мовляв, як це ми, сліпі, могли не побачити їхньої правоти, що начебто всім була очевидною і зрозумілою?
До цієї плеяди великих росіян рано чи пізно долучать журналістку і правозахисницю Ганну Політковську (дівоче прізвище Мазепа). Наша одноплемінниця-українка першою і, на жаль, єдиною сказала росіянам правду про розв’язану ними криваву несправедливу війну проти свободолюбної Чечні. Вважають, що жертвами першої чеченської війни, проведеної за часів демократа Єльцина, стали 50 тисяч мирних жителів, а під час організованого Путіним другого походу проти чеченців — майже 25 тисяч, із яких кожен п’ятий безвісти зник.
.jpg)
Лише дивом однією з цих безіменних жертв умиротворення не стала 18-річна Ельза Кунгаєва, яку викрав, зґвалтував і вбив командир танкового полку полковник Юрій Буданов. До речі, наш землячок родом із Харцизька на Донеччині. Патріотові «руского міра» і «героєві чеченської війни», який вирішив урізноманітнити «бойові будні» традиційною для окупантів розвагою, не пощастило. Справу Буданова, попри всі старання влади, не вдалося замовчати. А в репортажах і книжках Ганни Політковської сотні не менш жахливих історій, які становлять малу частину страшних реалій великодержавного терору.
Не дивно, що перший президент Чечні Джохар Дудаєв задовго до того, як Путін перетворився на загрозу всьому світу, застерігав: «Росія тяжко хвора на рашизм, який страшніший за фашизм, расизм, нацизм, усі людиноненависницькі ідеології, разом узяті. Якщо є держава-терорист, то це Росія».
Політковська не лише розповідала правду про злочини рашизму в Чечні, а й застерігала світ про небезпеку подвійних стандартів. Напрочуд промовиста назва її статті «Хто в Європі відповість за війну в Європі?», якою вона вважала криваве «умиротворення» чеченців.
Однак світ проігнорував її застереження, підсумком чого стала збройна агресія рашистів проти Грузії й України, що нарешті змусило лідерів західноєвропейських держав висловити свою стурбованість. До речі, так само колись реагували на пустощі Гітлера, якого намагались умиротворити, заплющивши очі на аншлюз та віддавши на поталу гітлерівцям Чехословаччину.
Нині у військових училищах Росії вже вивчають курс бойових дій у містах і «Основи геополітики» за підручником, у якому прямо сказано, що «ми насамперед росіяни, а вже потім люди». Однак на відміну від німецьких нацистів, яких готували за аналогічним шаблоном, навіть гітлерівська вояччина не зрівнювала із землею артилерійськими і бомбовими ударами власних міст, як робила це російська армія в Чечні. Тож мав рацію Дудаєв, заявляючи, що рашисти страшніші за фашистів.
Саме за гірку правду, яка викривала Путіна і його рашистську політику, вбили Ганну Політковську, приурочивши цей злочин до чергового дня народження «великого лідера великої держави», як у це свято вірить більшість росіян. На аналогічний масовий психоз колись перехворіли громадяни нацистського Третього рейху, від реінкарнації якого в Росії застерігала світ журналістка Ганна Політковська. Точніше, застерігає, бо правда сильніша за смерть.