Рівненська, Житомирська та Київська області об’єдналися в Національному проєкті «Бортництво Полісся: архаїчна традиція у сучасному вимірі». Його спрямовано на промоцію та збереження традиції бортництва та бджолярства.
Проєкт, який презентували журналістам в онлайн-форматі, впроваджують за підтримки Українського культурного фонду. А його партнерами стали управління культури і туризму Рівненської ОДА, Вишгородська міська рада, Олевський краєзнавчий та Сарненський історико-етнографічний музеї.
Україна має тисячолітні традиції бортництва, яке відігравало вагому роль у соціально-економічному житті Східної Європи. Щоб не дати прадавньому ремеслу занепасти, організатори проєкту зберуть усю інформацію про промисел наших предків та розмістять її у віртуальному музеї бортництва, а просвітницькі матеріали можуть стати основою досьє для номінування традиції в репрезентативному списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Куратор проєкту директор Вишгородського історико-культурного заповідника кандидат історичних наук Влада Литовченко каже: головна його функція — зробити фото- та відеофіксацію представників цього ремесла, скласти облікову картку і подати її на розгляд експертної ради нематеріальної культурної спадщини України. Передбачено онлайн-уроки для школярів трьох областей, науково-практичну конференцію, розроблення іміджевого фотоальбому з науковими дослідженнями фахівців на цю тему та онлайн-фотопроєкт.
«На Рівненщині 2020-й оголошено роком промоції культурної спадщини. Тож реалізація цієї національної ініціативи чудово доповнить нашу історико-культурну спадщину. Це позитивний приклад об’єднання навколо історії, що проросла в сучасність. Адже в області досі збереглися осередки бортництва, приміром, у Рокитнівському районі на кордоні з Білоруссю, — каже заступник голови Рівненської ОДА Сергій Гемберг. — Сподіваємося, відродження промислу привабить і туристів, адже позиціонуємо себе як туристський регіон».
Бортництво — це традиційне лісове бджільництво слов’ян, які навчилися брати мед диких бджіл. Так свого часу розповів мені Петро Колодич із Рокитнівського району. А борть — це видовбана колода, прив’язана до дерева на висоті 8—10 метрів від землі. Спочатку знаходять дерево, що найбільше підходить для борті, знімають із нього кору навесні, ціле літо воно вистоюється, а зрізають пізньої осені, щоб узимку зробити з нього вулики, видовбуючи отвори. Таке дерево захищає ліс від вирубування. Навіть браконьєри, яким ніхто не указ, ніколи не чіпали бджіл, бо розорення бджолиної сім’ї прирівнювалося до вбивства людини.
Хоч, кажуть старожили Рівненського Полісся, промисел цей доволі небезпечний: часто люди падають з дерев і вже не наважуються ним займатися.
На Рівненщині є туристський маршрут «Медове коло», який розробили разом з експертами з Польщі та Білорусі, що мають досвід у схожих ініціативах. Він об’єднує п’ять північних районів, понад 30 сільських та селищних рад і має
До речі, бортництво внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини в 2018 році наказом тодішнього міністра культури України Євгена Нищука. Ідеться про Березнівський та Рокитнівський райони Рівненщини, Ємільчинський та Овруцький Житомирщини. Новий проєкт сприятиме розширенню переліку. До слова, до роботи в ньому долучається і Євген Нищук.
Якщо ж осмислювати тему з точки зору нинішніх непередбачуваних реалій, то саме мед і продукти бджільництва — найкращі природні засоби для підтримки імунітету в протистоянні коронавірусній хворобі.
Інна ВАСИЛЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+