Положення про центри реабілітації та паліативної допомоги дітям затвердив Кабінет Міністрів постановою №675 від 10 липня 2019 року. Такі центри мають розпочати роботу в кожній області.

У центрах діти зможуть проходити фізичну, медичну, соціальну, психологічну реабілітацію та корекцію, отримуватимуть паліативну допомогу. Її надаватимуть і стаціонарно, й амбулаторно. Центри в жодному разі не перетворяться на інтернати, оскільки допомогу дітям надаватимуть у присутності батьків або людей, які їх замінюють. Оплачуватиме реабілітаційні послуги Національна служба здоров’я.

У центрах можна буде отримати консультації фахівців чи пройти лікування амбулаторно.

«У новостворених центрах навчатимуть батьків, опікунів, членів сімей та людей, які беруть участь у догляді за дитиною. Вони вчитимуться доглядати за дитиною з огляду на її стан здоров’я, фізичний та психічний розвиток», — повідомляє пресслужба Міністерства охорони здоров’я.

На сьогодні в Україні бракує закладів, де дитина може пройти якісну реабілітацію. Від моменту направлення в реабілітаційний центр до початку лікування минає близько року, тобто втрачається цінний час. Стан дитини погіршується, а через це реабілітація проходить значно довше і з гіршим результатом. Паліативну допомогу за державний кошт діти отримують на рівні відділень лікарень. Цього ресурсу недостатньо, бо, за даними Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), паліативної допомоги в Україні потребують майже 70 тисяч дітей щороку.

У 751 закладі інституційного догляду й виховання дітей перебувають понад 100 тисяч малюків. 38 із таких закладів належать до сфери управління МОЗ — це будинки дитини, де живуть діти до трьох років. Саме ці будинки і перетворять незабаром на центри реабілітації та паліативної допомоги.

Лише 8% дітей, які перебувають у закладах інституційного догляду та виховання дітей у всій країні, мають статус сиріт. У решти є батьки або родичі, яких офіційно не позбавлено батьківських прав. Тобто 92% дітей мають батьків чи опікунів і можуть зростати у середовищі, яке має сприяти здоров’ю і розвитку, за потреби отримуючи реабілітаційні послуги.

Перевага трансформації саме будинків дитини полягає в тому, що в усіх достатня кількість кваліфікованого медперсоналу. Всі заклади мають реабілітаційну техніку, більшість обладнано басейнами й сенсорними кімнатами, вони не потребують додаткового фінансування для надання якісних послуг громадам. Але ці послуги доступні лише для дітей, які в цих закладах перебувають. Через стару неефективну систему діти, які потребують реабілітації й живуть у родинах, досі не мали доступу до потрібних послуг.

Світова практика і затверджена урядом Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017—2026 роки передбачає перехід на систему, що забезпечить догляд і виховання дитини в сімейному або наближеному до сімейного середовищі.

Відділ новин
«Урядового кур’єра»