Тилігульський лиман, що на межі Одеської та Миколаївської областей, найчистіший найглибший та найпрозоріший у південному регіоні. Його довжина — 60 кілометрів, ширина — до 4,5, максимальна глибина — 21 метр, прозорість води — до семи метрів. Назва лиману походить від тюркського Делі Гель — Буйне Озеро. А ще Тилігул називали скаженим, божевільним, буйним, непередбачуваним. Нині «скажений» лиман потребує не стільки приборкання, як оздоровлення та допомоги.
За словами завідувача наукового відділу регіонального ландшафтного парку (РЛП) «Тилігульський» Олега Деркача, основна проблема парку — неефективне управління береговою зоною. Межі РЛП чітко не встановлено. Жодного метра землі не відведено під заповідність. До пересихання лиману призводять і аномально висока температура, яка тримається вже кілька років, і розорювання навколишніх полів. Після сильних злив змивається верхній родючий шар ∂рунту гумус, у водойму потрапляють добрива та пестициди, що призводить до цвітіння води та загибелі риби.
Розв’язувати проблеми лиману в областях нікому — після руйнівного для системи охорони довкілля закону Юрія Мірошниченка, ухваленого у 2012 році попри протести науковців та громадськості, обласні управління Мінекології ліквідували. А створені натомість «екологічні» департаменти або відділи в облдержадміністраціях набагато менші за штатом і не мають потрібних повноважень.