Про те, що заборговану зарплату колись доведеться виплачувати, керівники підприємств добре знають. Однак далеко не всі поспішають ті борги відшкодовувати. Ніде правди діти, дехто думає, що якось воно минеться. Є серед заборгованих і чималі суми, що «висять» не один рік, а працівники вже й не сподіваються повернути зароблене, бо підприємство встигло за цей час збанкрутувати.
Як розповів заступник директора департаменту соціального захисту населення Черкаської облдержадміністрації Олег Шимчук, майже 54% загальної суми боргу із зарплати припадає саме на підприємства, оголошені банкрутами. Характерно, що такі нарікання доводиться чути вже майже десять років, зокрема й на засіданнях комісії облдержадміністрації з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Так було й останнього разу. Однак далі нарікань на економічну ситуацію справа не рухається.
Загальний борг перед працівниками в області тим часом уже перевищив 22 мільйони гривень. Цікаво, що й так звані економічно активні підприємства зовсім не поспішають розраховуватися з людьми, адже близько половини боргу лежить саме на них. Мало того, лави боржників поповнюють нові. З таким досягненням можна привітати, приміром, комунальні підприємства «Дирекція парків» з Черкас, «Водоканал» та підприємство теплових мереж із Ватутіного. Та чи є якість приємні зрушення щодо цього? Виявилося, є: погашено заборгованість на ДП «Черкаське будівельно-монтажне управління», ДП «Іваньківський цукровий завод» та на Смілянському електромеханічному заводі. Тобто якщо керівникові не байдуже до людей, можна навіть у важких та несприятливих фінансових умовах подбати про працівників та їхній добробут, хоч це й непросто.
Повернімося, однак, до боржників. Як заявляють їхні представники, вони б і раді виплатити людям зароблене, та не можуть, бо каса підприємства порожня.
За словами головного інженера Черкаської філії концерну «Техвоєнсервіс» «Черкаський авторемонтний завод» Володимира Костюка, автомобілі КрАЗ та УАЗ, які виробляють і ремонтують на їхньому заводі, активно задіяні в зоні АТО для перевезення вантажів та поранених. Потреба в такій техніці нині велика. Але держава чомусь не робить відповідних замовлень. Від цього страждають не тільки військові, а й саме підприємство, яке не може розрахуватися із працівниками.
Брак держзамовлень загнав у боргову яму й Черкаський державний завод хімічних реактивів. Керівники таких комунальних підприємств, як уже згаданий «Водоканал» з міста Ватутіного та Драбівське виробниче управління житлово-комунального господарства, потерпають від економічно необґрунтованих тарифів на ті послуги, які вони надають населенню.
— Вихід із ситуації, що склалася, бачу або у збільшенні тарифів на послуги, або у відшкодуванні різниці з державного бюджету, — зауважив директор Драбівського виробничого управління житлово-комунального господарства Віктор Овдієнко.
Члени комісії облдержадміністрації з питань погашення заборгованості із заробітної плати збираються направити відповідні листи до Кабміну та інших органів влади, щоб допомогли підприємствам вийти зі складних ситуацій. Однак з огляду на те, що економічне становище у всій країні складне, сподіватися на кардинальну допомогу тому чи іншому боржникові не доводиться. Розраховувати потрібно тільки на власні ресурси та можливості. Очевидно, це ще не зовсім усвідомили члени згаданої комісії й окремі керівники підприємств. Виплачувати заборговану платню людям необхідно. І краще знайти для цього можливості, а не шукати причини, аби розтягнути відшкодування на роки чи навіть десятиліття.