КОПАЙМО ГЛИБШЕ
Загибель дерев у Києві свідчить про погану екологічну обстановку
Прокуратура Києва почала перевірку закупівлі каштанів, висаджених цього року на Хрещатику. Бо як показала експертиза науково-дослідної лабораторії Ботанічного саду імені Фоміна, з 289 саджанців лише два належать до дорогущого імпортного сорту бріотті, а решта — переважно більш дешеві звичайнісінькі каштани білі. Поки правоохоронці з’ясовують, хто і на яку суму «нагрів» столичний бюджет, слід розібратися, чому довелося міняти майже три сотні дерев-символів на головній вулиці України.
За словами організаторів акції заміни каштанів, білоцвітна окраса наших вулиць чахне і гине внаслідок атаки широкомінуючої молі. Справді, років з десять тому така пошесть завітала до Києва. Це малюк-метелик, що відкладає яйця в листові пластини каштанів — до сотні на кожну «п’ятірню». З них вилуплюються личинки, які й виїдають усю «начинку» листя.
Символи Києва не звикли, що їх об’їдають. Інші дерева віками піддавалися атакам різноманітних листоїдів, тож пристосувалися до цього. Дуб, наприклад, уже через тиждень відновлює чималу частину з’їденого листя. А ось каштан так швидко і безболісно відновити своє листя не може.
Метод боротьби з каштановою міллю — знищення опалого листя (з одного кілограма його навесні може вилетіти до 84 тисяч нових мільок). Тільки не кидайтеся палити багаття, є інші способи, наприклад компостування. Або можна робити ін’єкції деревам спеціальним розчином, який врешті-решт потрапляє у листя і далі — у шлунки личинок, які від нього дохнуть.
Київська влада вирішила піти іншим шляхом: замінити традиційні каштани на імпортний сорт бріотті, доволі стійкий до молі. До речі, такий варіант розв’язання проблеми розглядало ще минуле скликання Київради. І відхилило. Тоді на засіданні екологічної комісії вчені чітко сказали: хоч які каштани на Хрещатику саджай, вони страждатимуть від молі і хворітимуть — у них уже не вистачить сил боротися, бо, крім комах, доводиться витрачати своє каштанове здоров’я на забруднене повітря та сіль, якою посипають дороги.
Сіль змивається і потрапляє й у воду, якою живляться дерева, й у повітря, яке стає солоним туманом. І хоч листя на зиму дерево завбачливо скидає, але добряче дістається брунькам — вони зневоднюються. Вихід — замінити традиційну сіль на спеціальні суміші, до речі, не такі вже й дорогі. Щодо загазованості повітря, то тут теж усі способи боротьби відомі, зокрема будівництво об’їзної дороги та мосту через Дніпро, яке дасть змогу пустити в обхід весь транзитний транспорт. Поки усього цього немає, середній вік київських каштанів буде у кращому разі 40–50 років. А жити вони в умовах міста можуть до 80–90. Та — не доживають...