Згідно із статтею 40 Кодексу законів про працю України працівника мужуть звільнити з роботи не лише за власним бажанням чи згодою сторін, але й за ініціативою роботодавця.
Наводимо конкретні випадки, коли роботодавець може звільнити працівника з власної ініціативи:
♦якщо в організації змінено виробництво і умови праці, зокрема ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення кількості або штату працівників;
♦ невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, професійних навичок або стану здоров’я, які перешкоджають виконувати службові обов’язки;
♦ систематичне невиконання працівником без поважних причин службових обов’язків, покладених на нього трудовим договором, службовою інструкцією або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи адміністративного стягнення (догана);
♦ через прогул (у тому числі відсутностіпрацівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
♦ відсутність на роботі протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
♦ поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
♦ поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
♦ вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна організації, установи чи приватного власника, встановленого за вироком суду, що набув чинності, чи за постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Звільнення у випадку зміни в організації виробництва і умов праці, невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, поновлення працівника, який раніше виконував цю роботу, можливі лише у разі, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Також слід пам’ятати, що звільнення педагогічних працівників у зв’язку із скороченням обсягу роботи можливе тільки в кінці навчального року.
Варто також пам’ятати, що законодавством України про працю регламентовано, що звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не допускається.
Роман МАЛИК
для "Урядового кур'єра"