Дбаючи про латки для нині навіть більш дірявого, ніж зазвичай, бюджету, одеські податківці знову згадали про моряків-«підпрапорників» й нагадують їм, що ті мають декларувати свої доходи на загальних підставах, як і решта громадян України, що постійно чи тимчасово працюють за кордоном.
Тема ця не нова, адже відповідна норма була узаконена ще наприкінці 2010 року. Саме відтоді моряки, що працюють на іноземних судновласників, мали б, як того вимагає закон, ділитися своїми прибутками з державою. Через те, що Україна розбазарила торговий флот, котрий успадкувала від СРСР, нині практично усі наші моряки працюють під чужими прапорами. Оцінка лише кількості цих морських заробітчан є доволі проблематичною — говорять про цифри від 35 до 140 тисяч; і це лише на Одещині.
За оцінками фахівців, моряки привозять щороку до Одеси до 10 мільярдів доларів, котрі є, по суті, непрямими інвестиціями в економіку країни. Втім, прямих бюджетних відрахувань із цієї колосальної суми майже не спостерігається — з державою діляться не більше як один із сотні моряків. Чи змінилося щось цьогоріч, у Головному управлінні Міндоходів в Одеській області говорити не беруться — кампанія з декларування доходів триватиме до 1 травня, тож фіксувати якісь тенденції можна буде вже після цієї дати. У відповіді на запит «УК» одеські податківці лише засвідчили, що «враховуючи проблемність питання оподаткування іноземних доходів громадян, ГУ Міндоходів в Одеській області в теперішній час вишукує альтернативні методи виявлення громадян, що отримують такі доходи».
Від моряків, котрі і за більш стабільної ситуації, ніж нині, не поспішали ділитися своїми кревними з державою, зараз можна почути ще більш категоричні слова про небажання платити щось у бюджет. Натомість очільник Федерації профспілок водного транспорту і плавскладу України Олег Чечельницький зауважує, що оподатковувати моряків вимагає не лише закон, а й елементарна справедливість — адже їхні сім’ї живуть в Україні і нарівні з іншими громадянами користуються, хай і доволі скромними, соціальними благами. З цієї точки зору певним виправданням для моряків може бути те, що вони належать до більш майновитого прошарку, а відтак частіше користуються платними медичними та освітніми закладами, не підвантажуючи додатково нашу кволу соціалку.
Втім, лідер галузевого трейд-юніону вважає, що українські «моряки-підпрапорники» охочіше ділилися б з державою своїми заробітками, коли б були впевнені, що гроші й справді йдуть на поліпшення ситуації у місті та країні, і поготів — коли б відчували, що держава дбає про їхні інтереси. Приміром, в одному з найболючіших питань, яким є працевлаштування. Ні, про повноцінне відродження вітчизняного торгового флоту ніхто всерйоз навіть і не мріє. Тут хоча б кілька повноцінних суден надибати, де вчорашній курсант міг би отримати старт для майбутньої кар’єри, аби згодом, вже у статусі морського вовка, мати бодай вдячність як мотив для декларування своїх значно вищих від середніх по країні доходів.