Нещодавно в Києві відбулася експертна дискусія, тему якої було сформульовано доволі провокаційно: «Як запобігти втратам урожаю-2019 через відмову фермерів удобрювати землю». Голова Аграрного союзу України Геннадій Новиков одразу заперечив проти такого формулювання питання, адже здається, нібито добрив багато, а капосні аграрії чомусь їх вносити не хочуть собі ж на шкоду! Насправді йдеться не про небажання сільгоспвиробників, а про їхню купівельну спроможність.
На ринку склалася ситуація, що ціна добрив приблизно на 40% вища, ніж у сусідніх державах. Ідеться не лише про Росію, а й Білорусь, Польщу, країни Балтії. Вони конкуренти України на світових ринках, а конкурентні умови, як бачимо, не однакові.
Чому так склалося? Донедавна майже 90% добрив отримували з РФ. Уряд почав підвищувати мита на добрива, не давши часу постачальникам перелаштуватися на інші ринки.
Представники аграрної спільноти неодноразово радилися з хіміками щодо виходу із ситуації. Всеукраїнський аграрний форум, членом якого є Аграрний союз, звертався із пропозиціями до уряду щодо можливих шляхів виходу з кризової ситуації, але реальних кроків у цьому напрямі поки що не зроблено.
Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов зауважує: багато сільгоспвиробників північних регіонів планують відмовитися від вирощування озимої пшениці, адже рентабельність цієї культури з урахуванням ціни добрив нульова, а з огляду на погодні ризики з перезимівлею можна зазнати збитків. Геннадій Новіков додає: на півночі пшеницю можна замінити іншими культурами, на півдні навіть альтернативи нема — лише озима пшениця.
На жаль, і заступник міністра аграрної політики та продовольства Віктор Шеремета не зміг повідомити нічого втішного. Пропозиція надати на виробництво міндобрив газ вітчизняного видобутку зустрічає негативні оцінки населення: мовляв, нам дорогий газ, а заводам олігарха Фірташа — дешевий? Натомість в Мінагрополітики підтримують пропозицію аграріїв знизити ПДВ на життєво необхідні види аграрної продукції.
Михайло Соколов зауважує: якщо хочемо зберегти вітчизняне виробництво, мусимо знайти спосіб забезпечити його дешевою сировиною — іншого шляху нема. Крім уже згаданого газу власного видобутку, це може бути газ із вугілля (свого часу його використовували в Україні для виробництва добрив, поки не провели газопровід із Західного Сибіру).
Що головна проблема хіміків — газ, і вона позначається на аграрному секторі, погодився і радник президента Союзу хіміків України Ігор Гольченко. На підтвердження він навів дані про вартість газу в тих країнах, які конкурують із вітчизняними виробниками на ринку мінеральних добрив: у Польщі газ (за даними 2017 року) коштував 178 євро за тисячу кубометрів, у Туреччині — 153 євро, в Румунії — 180, у Болгарії — 168. А у нас — 365 євро. То які з цих цін ринкові — у них чи в нас? І відповідно в кого ціни на добрива ринкові? У нас вони найвищі в Європі.
Нині потреба аграріїв у добривах, за даними Мінагрополітики, становить 200 тисяч тонн, 180 тисяч уже лежать на складах вітчизняних хімічних підприємств. Але не купують! Питання, за словами Ігоря Гольченка, в ціні.
Антидемпінгові заходи, вжиті урядом, сприяли хіба що перерозподілу імпорту всередині України. Але ціна від того не зменшилась, а вітчизняні виробники нічого не виграли. Виходів із такої ситуації, на думку хіміків, два: або вони отримають газ за конкурентними цінами, або держава має запропонувати механізми компенсації.
Хіміки запропонували уряду проект стратегії розвитку хімічної галузі, він перебуває на розгляді в Мінекономрозвитку. На жаль, у бюджеті на наступний рік ці пропозиції не відображено, що може спричинити недостатнє внесення добрив навесні.
Додамо, що така проблема має тенденцію до накопичення: аграрій вносить менше добрив, отримує менший урожай і менший дохід, а отже, може купити на наступний сезон ще менше добрив. Відповідно менше і доходів до бюджету. А саме на наступний рік припадає максимум виплат держави за зовнішніми зобов’язаннями...