Перед повномасштабним вторгненням Андрій встиг попрацювати в одній з агрофірм рідної Чернігівщини та закінчити Ніжинський аграрний ліцей. Юнак не став очікувати повістки з військкомату на строкову службу — сам прийшов до установи й мало не змусив працівників РВК виписати собі цей документ.
Область і місцеві ліси знав як власну кишеню. Не випадково доля привела молодого солдата до Чернігівського прикордонного загону. «Ганяв білорусів у лісах, — жартома згадує Андрій про той період. — І час служби не минув марно. Регулярні стрільби на полігонах засвідчили, що в ціль я влучаю справно».
Цей досвід, а також гострий зір, спостережливість, вміння орієнтуватися на місцевості відкрили колишньому прикордонникові шлях до Десантно-штурмових військ. 22 лютого 2022 року із гнітючим передчуттям невідворотності великої війни з росією він повернувся зі строкової додому. А вже за кілька днів опинився у школі снайперів навчального центру ДШВ.
Нині Андрій з позивним «Фес» — снайпер снайперського підрозділу 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. У свої двадцять з невеличким хлопця вважають «старим», бо за неповний рік здобув неоціненний бойовий досвід, навчився бути розважливим і стриманим в емоціях, оцінці ситуацій і людей.
«Спершу, бувало, не знав, куди себе подіти, — вже спокійно згадує хлопець. — Перед боєм і в його гарячі моменти відключається все, крім мети. А стрес і усвідомлення небезпеки приходять згодом, коли видихаєш минулий день».
Перший бойовий виїзд «Феса» і його групи під село Дудчани на Херсонщині ворог зустрів масованим обстрілом з мінометів і «градів». Було страшнувато, це правда. Та не стільки за себе, скільки від невідомості й за свої подальші вчинки — аби не нашкодити побратимам. Цікаво й адреналіново стало трохи згодом.
Та найскладніше, попри набутий досвід, було під Соледаром на Донеччині. Наші позиції постійно перебували під танковими й артилерійськими обстрілами. Сьогодні про це «Фес» згадує навіть із гумором. А тоді розважливість стала у пригоді під час знищення ворожого спостережного пункту.
«Із 350 метрів розгледів шеврон «вагнера». Ворог тримав у руках нашу «емку». Це й розізлило. Треба вальнуть, промайнула думка. Влучно вразив, з першого пострілу. Бачив, як куля влітає в бік ворога й вилітає далі. Це мене не зупинило, — холоднокровно згадує «Фес». — Послав ще кілька куль навздогін, щоб напевно! Поруч навприсядки заховався другий. Я і йому зарядив від душі!»
А душа в нього широка, око уважне, набоїв удосталь. Настрій бойовий. Усього цього вистачить для багатьох рашистських зайд.
офіцер служби зв’язків з громадськістю 46 оаембр,
для «Урядового кур’єра»