Якщо, за підрахунками фахівців, ще рік тому кожен шостий громадянин відмовлявся лікуватися через недоступність ліків, то тепер таких людей стає більше. Про це, зокрема, йшлося під час прес-конференції з президентом Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктором Сердюком і головою правління Союзу споживачів медичних послуг Владиславом Онищенком.
Там, де влада дбає про громадян, сказав Віктор Сердюк, держава компенсує ціни на ліки, бо скрізь вони дорогі. Приміром, у Польщі на деякі препарати — до 99%. У нас з цього приводу за останні 20 років було багато заяв, намірів, планів реформування. Однак ситуація з кожним роком загострюється. Зате існували корупційні схеми, які давали змогу збагачуватися на народній біді.
Оскільки за 20 років влада так і не виробила ефективного шляху збереження здоров’я громадян, на наші проблеми звернула увагу Рада Європи. В її декларації, нагадав Віктор Сердюк, міститься заклик збільшити бюджетні витрати на охорону здоров’я. Цього не зробили. Причина одна: брак коштів. І на цей випадок у європейській хартії, до речі, підписаній Україною, є порада: при нестачі державних коштів на охорону здоров’я слід звернутись за допомогою до бізнесу. Цього теж не було.
— Тому люди також помирають і з медичних причин, — узагальнив Віктор Сердюк.
Продовжуючи тему, його колега зазначив: якби держава компенсувала населенню частину вартості ліків, тоді вона прискіпливо стежила б і за ціновою політикою. Й не лише в аптеках. Фармсектор має забезпечувати доступність, якість, безпечність і ефективність медикаментів, а також раціональне їх застосування. На думку фахівця, кожна з цих проблем не розв’язана.
Скажімо, для лікування серцево-судинних хвороб використовується 161 препарат. В Україні є 55, з них 53 — імпортні. Один із них — «Плавекс». Упаковка в нашій країні коштує 900 гривень. В Молдові — 139 гривень (у перерахунку).
Не секрет, що ефективність багатьох препаратів, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Тому є препарати іноземного виробництва, 85% випуску яких реалізується саме на нашому ринку — туди, де є належний контроль якості і безпечності, їх не пускають.
У нас реклама нерідко заміняє рекомендації лікарів. Тому часто-густо пацієнти платять не за здоров’я, а саме за рекламу. Приміром, за рік продали одного препарату на 122 мільйони гривень. На його рекламу фірма витратила 77 мільйонів. Звісно, ті кошти було закладено в ціну пігулок. Тож самолікування стало загрозою для суспільства.
— У нас є проблема забезпечення ліками, — сказав Владислав Онищенко, — але немає стратегії її розв’язання. А коли бракує напряму розвитку, не зрозуміло куди і як йти. Ми навіть не знаємо, чи хочемо побороти залежність від імпорту.
Ліки дорожчають. А що буде, якщо гривня стабілізується? На думку експертів, ціна на життєво важливі препарати, торгові надбавки на які контролює держава, може знизитись. Важко прогнозувати, що буде з іншими. А таких вживають значно більше.