Львівський музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» поповнився нещодавно унікальним експонатом: до Львова із села Хоросно Пустомитівського району переїхала дерев’яна дзвіниця, споруджена у ХIХ столітті. Церква, що була біля неї, згоріла, і на її місці збудували кам’яницю, а стара дзвіниця — пам’ятка архітектури (1895 року) не вписувалася у новітній комплекс, і громада довго роздумувала, куди прилаштувати святиню. Знайшли, здається, найкращий варіант: вирішили подарувати музеєві, де продовжать життя унікальній сакральній споруді, а сучасники матимуть нагоду оцінити майстерність українських зодчих. Фінансову підтримку проекту, зокрема перевезення та реконструкцію складного об’єкта, надали благодійний фонд «Шевченківський гай» та уряд Норвегії.
Майстрам потрібно було виконати майже ювелірну роботу: спершу розібрати на деталі дзвіницю, аби не пошкодити жодного елемента, забезпечити збереження під час перевезення до Львова. А вже потім її наново зібрати на новому місці в музеї, розповів директор Музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» Роман Назаровець. Не виникло дискусій і з пошуком місця для дзвіниці: її розмістили у етнозоні композиції «Бойківщина», проте не в межах експонатного комплексу, оскільки вона походить з іншого регіону. А стоятиме дзвіниця неподалік головної церкви музею — 250-річної, привезеної із серця бойківського краю села Кривка. Та щойно з’явиться можливість, експонат перенесуть до композиції «Львівщина», яка поки що не працює.
Тож жителі села Хоросно, які приїхали до «Шевченківського гаю» задля пошанування сакральної пам’ятки, задоволені, що саме так вчинили з їхньою святинею.
— Тішимося тепер, — каже Наталія Дмуховська, чиє обійстя було неподалік церкви, якої вже не застала після повернення із Сибіру шість років тому, — що для нашої пам’ятки знайшли добре місце, оновили її.