Одразу дві виставки давніх образів зорганізували в Тернополі. Перша з них має назву «Старовинна ікона як оберіг роду», її розгорнули в міській бібліотеці № 4 — етноцентрі. Приємно, що до відкриття такої експозиції безпосередньо причетна наша газета.
Коли готував кореспонденцію про село Мирне для акції «Одна країна — одна доля», яку проводить «Урядовий кур’єр», мене вразила величезна добірка старовинних ікон, що представили в шкільній духовній світлиці. До її зібрання причетна вчитель фізики, краєзнавець Ганна Зьомко. Її здивувало, що багато хто з її односельців давні образи ховає на горищі, щоб натомість у хаті вивісити сучасніший. А одного разу навіть врятувала ікону, яку господарі хотіли спалити.
Але ж таких образів, як у Мирному, по суті, не знайти в навколишніх села, — знала Ганна Петрівна. Тож узялася ходити сільськими дворами, збирати ікони, навіть за власні кошти купувати чи ремонтувати рамки. А згодом і створила сільський музей ікон, який називає духовною світлицею. Одначе про таку колекцію мало хто знав. «УК» розповів про неї — й одразу викликав резонанс. Експозицією зацікавився Тернопіль. Міська рада поставила собі за мету показати її у багатьох школах і бібліотеках обласного центру. Більше того, заступник очільника краю Леонід Бицюра запевнив, що є намір навіть видати книгу, яка збере фоторепродукції образів з Мирного. Адже є 70 образів, деяким по кілька століть.
Зрештою, ті особи, які звикли все міряти лише грішми, може, й розчаруються, бо з матеріальної точки зору в експозиції особливо цінних ікон, мабуть, не знайти. Кілька з них написані на полотні, на склі, багато виконані за такою технікою, як хромолітографія, є й вишиті. Своєрідність багатьох — у тому, що на них зображено одразу кілька ликів святих. Деякі мають міжконфесійне спрямування. Взяти б хоча образ «Серце Богородиці»: бані церкви — з православними хрестами, під якими центральним виступає греко-католицький образ, а праворуч і ліворуч маленькі іконки Ісуса Христа, Матері Божої, Св. Миколая, написані за православними канонами. Отож на виставці представлені образи православні, греко-католицькі, римо-католицькі. Але найважливіше в тих іконах, що століттями до них молилися не одні покоління українців, пов’язували з ними власну долю.
«Гляньте-но, скільки в експонованих образах любові, лагідності, скільки вкладено жертви», — звернув увагу відвідувачів, зокрема, греко-католицький священик о. Орест. Це відчули, побачили вже чимало тих, хто прийшов на виставку. Власне, організатори виставки й прагнули, щоб і молоді, й зрілі люди перед цими образами зуміли переосмислити свої духовні цінності, збагнути, що в житті є важливим, а що другорядним.
Крім ікон, на виставці представили й стародруки. Голова громадської організації «Рідний край» Ольга Колос репрезентувала старовинні акафіст, Євангелія, молитовники.
Цікаво й те, що під старовинними образами і біля стародруків представники громадськості обласного центру, священнослужителі, психологи, юристи й політики зорганізували чотири «круглі столи», на яких обговорювали теми духовності й політики, дитячої злочинності, насилля та хабарництва. «Адже лише духовні речі можуть оздоровити, очистити душу нашої нації, викоренити ті негативні речі, які не дають нам розвиватися і спотворюють наші уявлення», — наголосив на одному з таких заходів Леонід Бицюра.
Тим часом Державний архів в області теж долучився до створення духовної виставки під поетичною назвою «Озветься дерево любов’ю до Христа». Тут експонують дерев’яні образи у неовізантійському стилі іконописця Володимира Шерстія. Інший розділ ознайомлює зі світлинами храмів Тернопілля знаного у краї фотомайстра Ігоря Крочака. Оксана Савчин, Наталія Самборська, Стефанія Коваль, Мирослава Незбрицька — архіваріуси, а у вільний від роботи час люблять вишивати бісером ікони, які й виставили на огляд тернополянам.