Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»
Чому в українців начисто пропали почуття згуртованості і здатність до спільних дій — це питання до соціальних психологів. Але очевидно — через недорозвиненість цих якостей у наших співвітчизників вони ж самі й потерпають.
Це, стосується, зокрема, проблеми, з якою зіткнулися наші малі та середні сільгоспвиробники під час дії карантинних обмежень — відсутність ринків збуту. Власне кажучи, ця проблема постала вже давно і вихід з неї багато аграріїв весь час бачили лише найочевидніший: сказано, ринок — значить, усі на ринок! На базар, тобто…
Коли ж ринки через карантинні заходи виявилися закритими, інших шляхів реалізації продукції просто не побачили, хоча це не означає, нібито їх насправді геть нема. В результаті більшість ранніх овочів та фруктів просто згнила, а єдине на що спромоглися фермери, — це акції протесту з вимогою скасувати карантин, хоча хвороба і досі вирує просторами України.
Натомість у Всеукраїнській аграрній раді (ВАР) зазначають: лиха можна було б уникнути, якби наші сільгоспвиробники були об’єднані у кооперативи. Це дало б їм змогу формувати великі партії продукції для реалізації у великих торговельних мережах чи навіть на експорт.
Зробити це нарізно вони не можуть — адже торгівельні мережі закуповують товар не для кожного магазину окремо, а великими партіями для всіх своїх магазинів, однакової якості та за однією ціною. Один сільгоспвиробник, навіть не дуже малий, забезпечити виконання цієї умови не може, зауважує заступник голови ВАР Михайло Соколов.
Утім, дорікати лише самим аграріям за відсутність бажання єднатися теж не варто. Тут є ще одна причина, об’єктивна — через недоліки чинного законодавства у царині кооперації сільськогосподарський кооператив наразі не має права закуповувати продукцію у своїх членів — юридичних осіб, крім як шляхом укладання договору — доручення між покупцем продукції та кожним зі своїх членів. Певна річ, жодна торгівельна мережа не буде працювати за такою схемою, зауважують у ВАР. Що, як хоча б один із членів кооперативу не виконає зобов’язання? Тоді весь договір летить псові під хвіст — юридично він не виконаний!
Єдина надія на те, що наразі у Верховній Раді чекає на розгляд у другому читанні законопроєкт про сільськогосподарську кооперацію №0856. У разі його ухвалення діяльність кооперативів в Україні буде нарешті приведено до міжнародних стандартів. Зокрема, малі та середні виробники сільгосппродукції отримають можливість продавати її кооперативам, формувати великі партії та шукати нові канали її збуту, не будучи залежними лише від продовольчих ринків. У такому разі, якщо й пророкують другу хвилю пандемії, але аграрії від неї вже не так постраждаютю.