"Фінустанови ризикують репутацією "

Закон України «Про особливості корпоративного управління в банках» сприяє поліпшенню якості корпоративного управління. У ньому закріплено повноваження, які повинні належати до виключної компетенції правління банків (їх дев’ять). Однак цей документ не сприяє усуненню основної складової ризику корпоративного управління, а саме комплаєнс-ризику (ризик юрсанкцій, фінансових збитків або  втрати   репутації   внаслідок   невиконання   банком вимог законодавства та внутрішніх правил). Визначено та посилено вимоги до кількісного та особового складу рад банків, проте не враховано рекомендації про непарну кількість осіб у раді, що має значний вплив на процедури голосування та прийняття рішень.

Розширення та закріплення повноважень, які раніше мали тільки прикладний характер, позитивне. Проте збільшення кількісного складу ради банку призведе до збільшення витрат. Не секрет, що офіційна інформація про те, що більшість членів рад банків не отримують винагороди за діяльність (як вказують банки у звітності про стан корпоративного управління), навряд чи відповідає дійсності. Винагорода керівників банків як інструмент КУ в закордонній практиці не є фіксованою сумою і залежить від таких показників, як ступінь довіри акціонерів до членів спостережної ради та правління, коефіцієнта глибини відповідальності керівництва, річних фінансових показників діяльності банку тощо.

Перегляд законодавства України вимагає балансу між визначенням інформації, яка потребує розкриття, і захистом інформації, яка є комерційною таємницею. Так, на сьогодні інформація щодо розмірів винагороди членів наглядових рад та правління публікується за погодженням з ними. Така практика нормальна у країнах з розвиненою економікою, коли топ-менеджери оприлюднюють розміри винагороди наприкінці року. В Україні ж декларації про доходи і розміри отриманої винагороди підпадають під законодавство, яке стосується комерційної таємниці та захисту особистих даних (хоч витрати на виплату винагороди включено до статті витрат банківського балансу).

На відміну від країн з розвиненим корпоративним законодавством, в Україні не встановлено правового режиму операцій з використанням внутрішньої інформації. Особи, яких, згідно з американським законодавством, визнано інсайдерами (керівники, директори, власники понад 10% акцій), в Україні не мають додаткових обов’язків щодо розкриття інформації про володіння акціями та не обмежені у своїх правах на акції.

А розширення повноважень НБУ (зокрема отримання права вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку та засідань рад банків), з одного боку, дасть змогу посилити контроль від регулятора, з іншого — це посилення «зарегульованості» банківської системи та збільшення навантаження на органи банківського нагляду.

Катерина РОЖКОВА
для «Урядового кур’єра»