Революція гідності дала нам можливість іншими очима подивитися довкола, переоцінити ставлення до багатьох речей, зробила масове щеплення небайдужістю, власною участю в громадському житті. Cучасність нагадала — людина та її потреби мають стояти в центрі всіх процесів, і передусім на місцевому рівні.
— Реалізувати ці надбання в конкретні справи з реформування всіх сфер суспільного життя за участю громадян у кожному місті, селищі чи селі нам допоможе європейська Стратегія інновацій і доброго врядування на місцевому рівні, ухвалена континентальною спільнотою, — каже керівник Програми Ради Європи «Посилення інституційної спроможності органів місцевого самоврядування в Україні» Андрій Гук. — Йдеться про практичні інструменти, які допомагають об’єднанню зусиль громади та обраної нею влади.
Метою впровадження цих інструментів, ефективність яких вже перевірили наші європейські колеги, є реалізація 12 принципів доброго демократичного врядування на місцевому рівні — саме їх свого часу, 2007 року, дотримувалися міністри країн-членів РЄ (зокрема й України), відповідальні за місцевий та регіональний розвиток.
Про що йдеться, спробуємо пояснити популярно. Відповідно до згаданої вище Стратегії, а також, щоб швидше відчути себе «як у Європі», жителю, приміром, Ладижина, що на Вінниччині, кіровоградського Світловодська чи обласного Миколаєва, треба не так і багато.
А саме: щоб майбутні місцеві вибори пройшли чесно та відкрито, без «гречки», до ради обрали розумних і активних, а не «підпільних корейків» (принцип «Чесне проведення виборів, представництво та участь»). Щоб на другий день після перегонів обранці з мандатами не забули, що обіцяли людям («Зворотний зв’язок, чутливість»). Щоби виконавчий комітет за бюджетні кошти ремонтував комунальну дорогу, а не дачу чиновника («Ефективність і результативність»).
Щоб у міській раді панувало верховенство права, а не право «телефонне», державний службовець не ображав стареньку бабусю, яка прийшла до нього на прийом («Етична поведінка»). Щоб генеральний план розвитку міста не ховали від людей за грифом «секретно», а в складанні кошторису на наступний рік брала участь громадськість («Відкритість і прозорість»). Щоб народні обранці вчилися, зокрема й у своїх колег заощаджувати громадські кошти і використовувати їх більш ефективно («Раціональне використання коштів»).
І, зрештою, щоб кожен, хто йде у владу, пам’ятав: громада більше не дасть йому бути безвідповідальним, тишком-нишком красти бюджетні кошти, обманювати людей чи просто «протирати штани» — за все треба буде відповідати.
Погодьтеся, цим премудростям нам, українцям, треба ще вчитися. Саме тому Рада Європи за фінансової допомоги урядів Швейцарії та Данії започаткувала Академію громадської участі, запросивши на семінари найактивніших представників громадськості та фахівців органів місцевого самоврядування з 12 областей.
Докладно опановувати 12 принципів доброго врядування їм допомагають висококласні фахівці з проблем законодавства, бюджетування, місцевого управління. Планка досить висока, адже ті, хто успішно пройде тренінги, затим навчатимуть інших. Пропозиція організаторів і справді на часі: хочеш змінити країну, розпочни із себе, зі свого міста, села, селища.