ТРАДИЦІЇ. Символом ювілейного десятого свята Полтавської галушки, яке відбулося наприкінці червня, став млин. Його запустив Полтавський міський голова Олександр Мамай, а потім ще й викарбував ювілейну галущану монету, яку подарував маленькій дівчинці-полтавці, отримавши за це подарунки — в’язанки бубликів, льодяник та свистунець.
Цього року улюблений полтавцями кулінарно-розважальний захід проходив без традиційної битви кухарів, а всіх підприємців, яких було 13, голова ради підприємців Полтави Юрій Левченко нагороджував грамотами на імпровізованій сцені поблизу столів, за якими смакували галушки полтавці та гості міста.
Пам’ятник галушці — одна з візитівок Полтавщини. Фото автора
Після полудня всі охочі мали змогу безплатно поїсти галушок, які роздавали біля церкви навпроти меморіальної садиби Івана Котляревського. Торік ними пригощали неподалік Білої альтанки. Щоправда, дехто скаржився: галушки були без начинки, а, може, то їм такі трапилися.
Платні галушки коштували на святі 2—3 гривні за штуку, за порцію правили в середньому 12—16 уже не галущаних, а справжніх гривень.