На Вінниччині відбулося Всеукраїнське свято сатири і гумору імені Степана Руданського, приурочене до 180-річчя з дня його народження. За традицією,фестиваль розпочався в Хомутинцях, де письменник народився. Тут йому встановлено пам’ятник, створено меморіальний музей.
.jpg)
А саме свято передовсім завирувало у Будинку культури великим концертом, у якому взяли участь професійні й самодіяльні артисти, творчі колективи, письменники. Односельці пам’ятають земляка, тож почути відомі з дитинства співомовки прийшли старі й малі.
Наступного дня свято перемістилося в райцентр Калинівка. Розпочалися заходи з давно очікуваної події: у центрі міста урочисто відкрили пам’ятник Степанові Руданському. На постаменті викарбувано його пророчі слова: «І потече ізнову медом Та молоком свята земля. І все мине, що гірко було, Настануть дивнії роки…» Пам’ятник (скульптор донеччанин Петро Антип) встановлено за сприяння народного депутата Миколи Катеринчука. З його слів, кошти збирали по всій Україні.
А вже на сцені, що її розгорнули на майдані, людей зустрічали герої співомовок поета-гумориста і сам Степан Руданський, роль якого виконав актор-аматор Василь Островський. Його твори декламували гості, серед яких і Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко. «Для Вінниччини це знакова подія: ми вшановуємо славетного земляка, який свого часу відкрив яскраву сторінку в культурі нашої країни. Ми гідно зустрічаємо свято, адже протягом року добре працювали над розвитком культурної сфери в області. А саме з культури, духовності розпочинається Україна», — зазначив голова облдержадміністрації Іван Мовчан.
Перетворити свято на міжнародне з наступного року запропонував лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського за 2013 рік, виходець з Вінниччини письменник-гуморист Олег Чорногуз. «Раніше воно було обласним, тепер — всеукраїнське. Варто перетворити його на міжнародне. Гадаю, буде правильно раз на рік такі премії вручати і французам, і німцям, як це роблять болгари в Габрові», — сказав він.
Ця пропозиція знайшла підтримку в голови Калинівської райдержадміністрації Василя Поліщука. Принагідно зауважимо, що твори Степана Руданського перекладено російською, білоруською, молдавською, естонською, чуваською, польською, угорською, румунською, чеською, болгарською, грецькою, німецькою, французькою та англійською мовами.
На площі, де відбувався фестиваль, розгорнули святкові світлиці громад району, свої вироби демонстрували майстри вжиткового мистецтва, смачним було навіть повітря від страв української кухні, а зі сцени лунали співомовки великого земляка, грали музики, звучали пісні. Водночас відбувалися видовищні змагання щодо спритності й сили. Наприклад, аж завидки брали, коли юнаки у пляжному одязі за нульової температури лізли на височенний стовп по призи. Влучно зауважив народний артист Анатолій Паламаренко, звертаючись до Степана Руданського: «Живіть століття за століттям у душах нашого народу. Будемо сміятися і не буде нашого роду переводу!»
БАБА В ЦЕРКВІ
Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила.
Іще пара остається,
Де їх приліпити?..
«Ага! — каже, — пошукаю
Святого Микити!»
Найшла баба і Микиту —
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить…
Видять люди й розважають,
Щоби не ліпила.
Що ти, бабо, — кажуть, — робиш?
Та ж то вража сила!..»
Але баба обернулась:«Не судіте, люди!Ніхто того не відає,Де по смерті буде…
Чи у небі, чи у пеклі
Скажуть вікувати;
Треба всюди, добрі люди,
Приятеля мати».
1858 р.