19 жовтня минулого року, вивозячи під мінометним обстрілом поранених з поля бою, він поліг поблизу Смілого на Луганщині.
«Віктор завжди ставив своє позаду, а чиєсь — попереду», — твердить його близький товариш Назар Зелінка. 2002 року склав пластову присягу на вірність Богу та Україні. Тож свято її дотримувався. Певна річ, не міг не стати учасником Майдану. Коли путінські «зелені чоловічки» з’явилися в Криму, Віктор одразу ж поїхав туди. З початком бойових дій на Донбасі він розпочав волонтерську діяльність. А торішнього серпня вирішив зі зброєю в руках захищати рідну землю в лавах батальйону «Айдар».
Віктор Гурняк загинув, залишивши про себе світлу пам’ять. Цьогорічного червневого дня на фасаді Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету ім. Івана Пулюя урочисто відкрили меморіальну дошку Герою. Цей навчальний заклад Віктор закінчив 2006 року. Його тут пам’ятають як енергійного, діяльного студента, організатора багатьох добрих справ і заходів, який дотримувався гасла «Не Україна для нас, а ми — для України!».
Ушанувати пам’ять Героя до Технічного коледжу прийшла-з’їхалася, можна сказати, вся Україна. Крім Вікторових батька й матері, дружини, а також студентів і викладачів цього навчального закладу, пластунів, громадськості краю, данину вдячності й поваги загиблому бійцю АТО віддали й учасники Всеукраїнської наради голів обласних методичних об’єднань викладачів української мови та літератури ВНЗ І-ІІ рівня акредитації. Як зазначали промовці, Віктор Гурняк завжди жертвував своїм часом, собою, рідними заради того, щоб Україна розвивалася по-європейському, щоб його донечка Юстя жила щасливою у рідній країні. Голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна принагідно подякував батькам, рідним, усім краянам, сини й доньки яких стали в лавах бійців АТО на захист Української держави.