Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»
Таку оригінальну думку висловив завідувач відділу організації наукових досліджень та інноваційного розвитку Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Мирослав Козак. На доказ своєї тези він навів два аргументи: по-перше, через карантинні обмеження в Україну повернулося багато заробітчан, переважна більшість яких — селяни (додамо — найбільш економічно активна більшість). До того ж на час карантину до села заради безпеки подалася певна кількість містян, переважно тих, хто має на селі родичів. При цьому частина з них через карантин втратила роботу.
Стосовно заробітчан (а це, за деякими оцінками, близько 15% всього сільського населення) науковець зауважує на їхніх позитивних якостях, яких вони набули під час роботи за кордоном. Вони отримали поняття про європейські стандарти якості роботи і життя загалом, більш активні, ініціативні, мають необхідний рівень знань та навичок для створення свого бізнесу вже в Україні. Такі люди, на думку експерта, можуть стати рушіями нових проєктів.
А ті колишні містяни, які втратили роботу і через це мусили повернутися до рідного села, можуть стати їхніми помічниками щодо організації нової справи. Адже у тих традиційних економічних моделях, що зараз діють на селі, їм може просто не знайтися місця.
Завданням влади у цьому напрямку має стати створення умов для створення і розвитку власного бізнесу на селі. Причому це мають бути не обов’язково основні напрямки — рослинництво й тваринництво — а й суміжні та допоміжні.
Наприклад: якщо овочі та фрукти псуються через погано налагоджені ланцюги реалізації, то, може, створити невеличкі консервні цехи, виробництво заморожених овочевих сумішей, які можуть довго зберігатися тощо? Не кажучи вже про побутові послуги — тут взагалі поле неоране… Головне — створити прості й зрозумілі правила для створення малого бізнесу і вберегти його молоді паростки від надмірного адміністративного та податкового тиску.