Едуард ЩУР
для «Урядового кур’єра»
УКРАЇНА І СВІТ. У столиці України щойно завершився Тиждень болівійської освіти, науки і культури, присвячений 20-річчю офіційного взаємовизнання наших держав.
Болівія першою з-посеред своїх латиноамериканських сусідів визнала незалежність України - і сталася ця знаменна для історії подія за президентства Леоніда Кравчука рівно два десятиліття тому - 5 грудня 1991 року. Суто для порівняння: другою в цьому переліку значиться Аргентина, третьою – Куба; а ось уже, приміром, від Суринаму ми дочекалися офіційного визнання лише за п’ятнадцять років після цього…
Початок реальної розбудови договірно-правової бази у двосторонніх відносинах було покладено в 1999 р. підписанням Протоколу про встановлення механізму консультацій між обома відповідними міністерствами. І, до речі, саме відтоді в м. Ла-Пас почало діяти Почесне консульство України, а трохи пізніше гостинно відчинило свої двері й Генеральне консульство Болівії в Києві.
Флейтист Хосе Фернандес зачаровував своїми мелодіями. Фото автора
Тим часом наступним дієвим кроком стала участь посланців нашого дипломатичного корпусу у святковій церемонії інавгурації тодішнього Президента Болівії Гонсало Санчеса де Лосади, у ході якої була підтверджена зацікавленість обох сторін щодо поглиблення міждержавного співробітництва у нафтогазовому секторі, в енергетиці, а також у галузях освіти та оборони. А 29 жовтня 2004 року відбувся візит до Києва заступника міністра закордонних справ Болівії Х. Гамусіо. Крім того, обидві наші держави плідно взаємодіють і на міжнародній арені: зокрема саме болівійська сторона постійно надає Україні істотну практичну підтримку в активізації співробітництва з Андською співдружністю націй.
Що ж до налагодження обопільних бізнес-контактів, то, згідно з офіційними даними генконсула Болівії Хосе Тордойя Рохаса, озвученими ним під час урочистого відкриття Тижня, нині наші заокеанські партнери найуспішніше співпрацюють з такими велетами вітчизняної індустрії, як запорізький «МоторСіч», Харківський тракторний завод, ХДП «Завод ім. Малишева» та столичний АНТК ім. Антонова. До речі, тут завершується збирання персонального суперлітака для команданте Ево Моралеса. Однак слід зауважити, що обсяг нинішньої двосторонньої торгівлі між Україною та Болівією ще не відповідає реальним можливостям обох наших держав. Тим більше, що до вельми перспективних галузей, де вони цілком могли б бути корисними одна одній, варто було б, безперечно, додати й видобуток корисних копалин (головним чином олова, літію та численних гірських самоцвітів), використання прогресивних українських ноу-хау в сільськогосподарському виробництві Болівії (йдеться передусім про харчову та медичну трансгенну інженерію), а також гуманітарні контакти у сфері археології, педагогіки та туризму. Нагальним питанням у двосторонніх відносинах є й прийняття в найближчому майбутньому законодавчої бази щодо взаємної верифікації документів про освіту - з огляду на навчання болівійських студентів в українських ВНЗ (яке, як пам’ятаємо, широко практикували за часів колишнього СРСР, проте зараз відверто чомусь «гальмується»). Ну й нарешті, надзвичайно важлива і благородна справа – боротьба з міжнародним наркобізнесом. Над текстом двосторонньої угоди, власне, й працюють уповноважені силові органи.
Отож про все це досягнуте й наболіле охоче поділився із представниками вітчизняних мас-медіа Генеральний консул Болівії на ювілейній прес-конференції.
Що ж стосується решти культурно-мистецьких заходів Тижня, то це, ясна річ, була жива музика – в емоційно-імпровізованому виконанні заокеанського флейтиста Хосе Фернандеса та нашої не менш популярної серед молоді іспаномовної групи «Руморес Бенд» (солістка – Наті Муляр).