Люблю повертатися до Львова ранковими поїздами, добиратися додому не комфортнішим і швидким таксі, а… трамваєм. У таку пору ностальгічна мандрівка улюбленим містом гарантована. Бо коли ще побачиш справжній Львів, не суєтного дня? Варто сісти у старенький трамвай, зручно вмоститися в кріслі й проїхатися вулицею Городоцькою, коли ще місто заколисане передранковою тишею, додивляється вранішні сни, і на вулицях — лише поодинокі перехожі, й старенький трамвай, погойдуючись на крутих поворотах, весело видзвонює, аж до хрипоти, свою улюблену мелодію, а місто, вмите дощем, підставляє до лагідного сонця своє обличчя, ніби опиняється на твоїй долоні — величне і прекрасне.
Та навіть якщо не пощастить — за вікном вагона дахи будинків, бані церков старого міста не купаються у сонячних променях, надокучливий львівський дощ не псує обличчя міста, а, здається, ретельно відмиває його від пилу років, епох. Але такий ностальгійно-романтичний екскурс випадає нечасто надто в наш прагматичний і динамічний час, бо давно на маршрути не виходять раритетні трамваї й рідко коли електротранспорт буває не переповнений.
А коли старенький трудівник — львівський трамвай з’являється на вулицях стародавнього міста (таке буває лише вряди-годи й то з особливої оказії), то неодмінно збирає натовпи охочих побачити раритетний диво-транспорт. І такий інтерес сучасників цілком зрозумілий, бо старий трамвай, що стільки літ, десятиліть і ціле століття поважно піднімався на гору чи збігав униз, видзвонюючи знайому мелодію на крутих вуличках, — найкращий свідок історії розвитку міста, міського середовища, цивілізаційного поступу Львова, який завжди йшов у ногу з Європою.
.jpg)
Та місто розросталося, і кінний трамвай, коли коні тягнули за собою вагончики, хоч і перевозив за рік понад 1,8 мільйона(!) пасажирів, уже не міг упоратися. І Львівський магістрат у 1893 році оголосив тендер(!) на будівництво ліній електричного трамвая та електростанції потужністю 400 кінських сил (300 кВт). Переможцеві тендера — фірмі з Відня «Сіменс&Гальське» знадобилося дев’ять місяців, щоб уже 15 травня відбулася пробна поїздка електричного трамвая, про що писала львівська газета «Діло». Тож 31 травня 1894 року львівський трамвай на електричній тязі вирушив у перший рейс.
Він був другим в Австро-Угорщині і п’ятим у Європі. Відкриття регулярного руху приурочили до Крайової виставки 1894 року. Тож до Стрийського парку, де відбувалися найпопулярніші в ті часи Торги Східні, численні учасники та гості добиралися з головного вокзалу і найнавантаженішого на той час тракту, що проходив вулицею Личаківською, комфортним трамваєм. Довжина ліній трьох маршрутів тоді заледве перевищувала 8,3 кілометра, спеціально для Львова проклали вузьку колію (завширшки 1000 мм, натомість в інших містах будували колії 1445 мм), з огляду на вузькі вулиці міста. Тож Львівський магістрат, як і було домовлено з австрійською фірмою, викупив мережу електричного трамвая та електростанцію, заплативши вже удвічі дорожче — 1 мільйон 680 тисяч крон.
Та не всі раділи появі у місті електричного трамвая. Першими запротестували дружини та родини львівських візників, що мешкали у районі Личакова: швидкий і дешевший транспорт позбавив їх заробітків. Тож «атакували» перший трамвай… помідорами і яйцями.
Відтоді й до наших днів електротранспортники мають клопоти з безквитковими пасажирами: не кожен міг дозволити собі заплатити за проїзд, вартість якого (18 грошів) була вищою за ціну хлібини. Проте тоді подбали і про так званих зайців — за останнім вагончиком ішла спеціальна відкрита платформа: не хочеш платити — їдь з вітерцем!
За 120 років у місті збільшилася кількість маршрутів, мережа трамвайних колій, але електротранспорт, попри непрості часи, залишається одним з найдоступніших.
Старі трамваї, що розвивали швидкість до 15 кілометрів за годину, у 1970-х роках замінили новішими, швидкісними. На маршрути вийшли комфортніші чеські «Татри», які й досі працюють на окремих лініях. Та, на щастя, далекоглядні електротранспортники не поспішали списувати старі вагони на брухт: сподівалися, що колись у майстрів дійдуть до них руки і ті вдихнуть нове життя у раритетні трамваї. З нагоди дня народження львівського трамвая вперше після тривалої перерви в рейс вийшов найстаріший Sanok SN-1 1912 року випуску, який можна побачити хіба що на фотографіях.
— Місто планує використати його на екскурсійному маршруті, але поки що він може їздити лише територією депо, — розповів голова профкому ЛКП «Львівелектротранс» Юрій Оприск.
У колективі гарною ідеєю вважають використання раритетної техніки для туристської індустрії, адже в багатьох туристичних столицях Європи, де збереглась така техніка, мандрівка на стареньких трамваях — одна з найпопулярніших атракцій. Тож впевнені: й у Львові не бракуватиме охочих проїхатися з вітерцем під акомпанемент мелодії трамвайних коліс.
А ще у місті виношують ідею відновити трамвайний маршрут вулицею Максима Кривоноса: для гостей море вражень і емоцій від такої поїздки до одного з найпопулярніших туристських об’єктів — підніжжя Високого замку, і зручність для львів’ян, які мешкають у цій частині старого міста.