"Луцький Псалтир повернувся із Флоренції"

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

В обласному центрі Волині надрукували факсимільну копію давньої книги

Валерій МЕЛЬНИК
(фото автора),  «Урядовий кур’єр»

Віднайти цей український стародрук, що датований XIV століттям, було непросто. Адже в італійському місті, що протягом тривалого часу було столицею Флорентійської республіки, в електронних каталогах він значився як… флорентійська богослужебна книга. Але нині головним стало те, що створений на українських землях раритет, хоч і в репринтному виданні, таки повернувся туди, де народився і утверджувався як духовна святиня.

Дослідники стверджують, що у 1384 році, до річниці смерті правителя Волинської держави великого князя Дмитрія-Любарта, на замовлення його синів оригінал цієї книги переписав отець Іван, настоятель луцького Катерининського храму. Він не стримався, щоб не зазначити в тексті: «люблю свого князя і кваплюся переписати ці слова до річниці його смерті». Ця його нотатка дала змогу наблизитися до відповіді на ще одне запитання, яке вже давно ставлять історики: коли саме помер видатний волинський державний діяч, який на пам’ять про себе залишив нам одне із семи архітектурних чудес України — Луцький замок.

В електронних каталогах італійського міста український раритет значився як... флорентійська богослужебна книга.

У післямові творець книги — «многогрішний піп Іван» — після викладу сакрального тексту дав коротку характеристику ситуації, що склалася на Волині після того, як її захисник-князь помер. Тож рукопис нині є не тільки духовною книгою, а й до певної міри історичним джерелом.

Шістсот років тому як пам’ять про князя дбайливо переписаний синіми і червоними чорнилами збірник псалмів був переданий луцькому Іоано-Богословському собору. Його щоденно читали у храмі, фундаменти якого збереглися й донині — за упокій душ Дмитрія-Любарта і його волинських побратимів по зброї — оборонців українських земель.

— Як склалася подальша доля цієї унікальної книги, не зрозуміло. Не виключено, що як запорука духовної єдності русичів із європейськими народами він був подарований комусь із монархів Європи під час їхнього Луцького з'їзду 1429 року. Але це — тільки припущення…

Перша згадка про старовинну українську рукописну книгу з’явилася лише у 1954 році завдяки дослідженню італійця Карло Вердіані. Як з'ясувалося, 1932 року старовинний рукопис передали Лаврентійській бібліотеці, що у Флоренції.

— У минулому столітті духовний раритет зберігався тут у бібліотеці Медичі Лауренціана, і залишався практично невідомим у себе на батьківщині. Після успішних пошуків книги 2011 року Волинська єпархія УПЦ разом із видавництвом «Горобець» вирішили здійснити видання факсимільного типу Луцького Псалтиря, — розповів протоієрей Валентин Марчук, який брав активну участь у видавничому проекті.

Надзвичайно цікаве джерело палеографії, текстології, розвитку церковнослов’янської мови на східнослов’янському ареалі, історії самої української мови перевидане за кошти обласного благодійного фонду «Рідна Волинь» Бориса Клімчука тисячним накладом. Інформативність видання збільшило те, що в ньому опубліковано низку статей, присвячених дослідженню самого рукопису, відображено роль історичних постатей, які вплинули на появу артефакту, місцю Псалтиря в житті і культурі українців.

Торік, до речі, Волинська єпархія УПЦ перевидала ще один унікальний манускрипт — Луцьке Євангеліє XIV століття.

— Видання книги, що на два століття старша за знамените Пересопницьке Євангеліє, — наш волинський вклад у святкування на державному рівні 1025-ї річниці хрещення України-Русі, — зауважив голова облдержадміністрації Борис Клімчук.

Презентація давньої книги цього року запланована у Страсбурзі та США.