"Людяність перемагає попри все"

Олена ОСОБОВА
22 листопада 2013

Документальна виставка «Голодомор 1932–1933 років на Луганщині» сповнена свідчень очевидців.

«Державний архів Луганської області постійно виявляє нові документи, що розкривають причини, перебіг і наслідки голодомору, — каже директор державного архіву області Катерина Лезгинська. — Серед нових документів, які нині представлені на виставці, — записи розповідей очевидців та членів їхніх сімей, які були зібрані у 16 районах та 12 містах краю. Коли читаєш ці сповіді, попри жахливі факти та подробиці, стає очевидним: людяність завжди перемагала».

Усього на зберігання передано 94 нові справи, і від кожної мороз іде поза шкірою. Достатньо погортати свідчення жителя села Сиротино Михайла Антоновича Тихонова, 1924 року народження. «Тяжко пригадувати роки мого дитинства, коли ходив в обнімку зі смертю. Мені йшов на той час дев’ятий рік, але я все добре пам’ятаю. Страшні часи. Люди билися за кожну крихту, навіть за шматок дохлятини, коли в колгоспі падали коні. Одна була думка: що ж їсти? що робити? Нас у сім’ї було шість душ, я був середнім. Спочатку ходив жебракував, щоб нагодувати своїх молодших сестер. Потім почав у поїздах співати жалібних пісень, щоб дали поїсти. Взимку нас малих розібрали по хатах. Їсти й далі було нічого, тому в страшну зимову ніч я пішов у поле шукати колоски із зерном під снігом. Заметіль мене малого збивала з ніг. Може б, там і замерз, але мене знайшли якісь люди на конях. Привезли в Дьомино, у сільську раду. Там розпитали, чий я, і дали 5 кілограмів мерзлої картоплі та дві капустини. Більше допомогти нічим було. То були найстрашніші роки мого життя».

У розділ «Мартиролог Голодомору» включено відомості про 31560 жертв голодомору на Луганщині, з них 1373 встановлені на основі опитування населення, решта із книг реєстрації записів про смерть за 1932–1933 роки, що зберігаються в державному архіві області. Дослідницька робота триває. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua