ПОДІЯ
Усі нагороди роз’їхалися світом
За його призи боролися 21 ігрова, 7 документальних і 8 анімаційних конкурсних стрічок з понад 40 країн світу.
А найголовніша нагорода фестивалю, «Бузкова гілка» зі сплаву срібла і бронзи, дісталася «Пуританам» американського режисера Шона Робінсона з Нью-Йорка. Голова журі — режисер, сценарист, член правління Союзу кінематографістів Російської Федерації, почесний громадянин Харкова Володимир Фокін — назвав цей фільм «найпрофесійнішим з усіх боків».
Кумир мільйонів глядачів французька актриса Мішель Мерсьє у колі своїх шанувальників. Фото прес-служби кінофестивалю
Відзнаку за «Найкращий ігровий фільм» отримав Патрік Юрек із Польщі («Порожнеча»). Найкращим неігровим фільмом назвали «Більше, ніж морозиво Wong Kwong» Райлі Льюнга, а «Найкращий анімаційний фільм» — «Дощ іде» росіянки Ганни Шепілової.
За найкращу режисуру відзначено Ірину Ізместьєву з Великобританії («Картина ідеальна»), за найкращий сценарій — росіянку Тетяну Будицьку («Просте жіноче щастя»), найкращою операторською роботою визнано Мартіна Розете з Іспанії за фільм «Голос».
Окрім традиційних номінацій, на фестивалі з’явилися й нові: «За пошук історичної правди» та «Стислість — сестра таланту». Призи за перемогу в них отримали українці Андрій Ус і Ольга Бєлогуб за «Нещасливу зірку» та естонець Анти Наулайнен за «Папугу Пітер Аврелій».
Особистий приз вручила своєму співвітчизнику Стефану Геру за фільм «Контратака 007» почесний президент фестивалю французька кінозірка Мілен Демонжо, котра є своєрідною хрещеною матір’ю кінофестивалю. У Харкові народилася і звідси емігрувала після революції 1917 року до Франції її мати. Про нелегку долю своєї неньки Мілен Демонжо розповіла у книзі «Харківський бузок». Саме її назва й стала ім’ям фестивалю.
Як і в попередні роки, у рамках «Харківського бузку» проходили майстер-класи метрів кіно, презентації книжок, покази кіношної моди і, звісно, же творчі зустрічі із зірками кінематографа. Скажімо, на зустріч із французькою кіноактрисою, кумиром мільйонів глядачів Мішель Мерсьє прийшло стільки шанувальників, що в просторому залі Палацу студентів Юридичної академії імені Ярослава Мудрого ніде було яблуку впасти. Мішель Мерсьє на всі запитання реагувала досить відкрито і з іскрометним гумором. Тому майже кожна її відповідь зривала бурхливі оплески. На творчому рахунку актриси більш ніж півсотні ролей, але в пам’ять глядачів найбільше вкарбувалася єдина — відважної і чарівної Анжеліки.
Цікаво, що й сама Мішель Мерсьє вважає цю роль найголовнішою: «Характер Анжеліки — це повний збіг зі мною. Уперше прочитавши сценарій, я сказала: «Анжеліка — це я, і ніхто інший».
Вона також розповіла, що нині читає кілька нових сценаріїв і ловить себе на думці, чому б їй не знятися в якомусь фільмі і в Україні.
Усі відомі гості «Харківського бузку» — Мішель Мерсьє, Олів’є Кауфер, Світлана Живанкова, Аркадій Інін і Олексій Колесник — залишили відбитки своїх долонь на місцевій Алеї зірок в одному з улюблених куточків відпочинку харків’ян — саду імені Т.Г. Шевченка. З’явилася ця алея в 2009 році під час І кінофестивалю. На них відбитки своїх рук залишили Мілен Демонжо, П’єр Рішар, Ален Делон, Жан-Поль Бельмондо, Богдан Ступка, Наталія Фатєєва, Алла Сурикова, Володимир Фокін, Борис Токарєв, Людмила Гладунко, оскароносець Юджин Мамут та Ірина Борисова з американського кіно, які мають харківські корені.
Приємною несподіванкою п’ятого фестивалю стало відкриття на фасадах будинків у центрі міста, на вулиці Сумській та провулку Слюсарному, трьох меморіальних дощок: фотографу і автору першого документального фільму Російської імперії, знятого на Харківщині, Альфреду Федецькому; кінематографісту, видавцю, родоначальнику азербайджанського кінематографа Олександру Мішону і засновнику Одеської кіностудії та кількох кінотеатрів у Харкові Дмитру Харитонову. Всі вони в різний час проживали або працювали у Харкові.