Під час відзначення роковин Тараса Шевченка до Черкас привезли унікальний витвір — «Рушник національної єдності». Його хранителями нині є подружжя Тамари та Миколи Степаненків, які, власне, й провели цікаву презентацію унікального національного оберега, розповівши про його створення. Факти та цифри просто вражають.
Хранителі рушника з вдячністю згадують зокрема про те, що в реалізації цього проекту надзвичайно багато зробили черкащани. Душу туди вклала майстер народного мистецтва, заслужений художник України Олександра Теліженко. Саме вона запропонувала композицію візерунків на основі наукових праць етнографів. А майстерня Олександри Теліженко розробила макет вишивки рушника та здійснила обрис майбутньої вишивки на полотні, за яким і працювали майстри зі всіх куточків України та обласних центрів, а також чотирьох українських діаспор закордоном.
Полотно, на якому вишитий унікальний колективний витвір, ще 55 років тому виткане власноруч з конопель селянкою з Хмельниччини Катериною Андрощук. Його й придбали Степаненки для реалізації своєї ідеї. На різних етапах до роботи долучилися майстри різних національностей та різного віросповідання. Рушник також вишивали в Севастополі та Бахчисараї. Долучилася до процесу і діаспора з Москви. Загалом у творенні рушника взяли участь 1340 осіб. Серед них наймолодшим творцем була 8-річна дівчинка, а найстаршою — 84-річна жінка.
Композиційно рукотворний символ єдності поділено на три частини. Перша уособлює минуле України. Там вигаптовано знаки Трипілля, а за ними — могутні символи Київської Русі. Далі — розкішне козацьке бароко, серцевиною якого є шишка — символ, що прийшов у козаччину з прадавніх часів. Два трикутники — це криниця. Два птахи — душі наших предків з гілками слави героїв-борців, які віддали своє життя за Україну. Трохи далі Берегині — жіночі фігури тримають у піднятих руках розшитий золотом Тризуб.
У другій частині рушника, присвяченій сучасній Україні, мовою шиття зображено дерево життя, на якому 27 квітів, відповідно до територіально-адміністративного складу України.
Перше вишивання «народної святині» відбулося ще 2007 року в Запорізькій області на острові Хортиця. Усього ж колективних вишивань було 48, зокрема 6 — у діаспорах у Польщі, США, Канаді та Молдові.