Біля входу до виставкової зали Меморіального будинку-музею Д. Яворницького в Дніпропетровську зустрічаю знайомого — героя публікації в «УК» місцевого мецената Дмитра Піркла разом із сином. Молодший Піркл представився українською і повідомив, що йому чотири роки. Зрозуміло, що хлопець знатиме, хто такий Тарас Шевченко, змалечку. Адже прийшли вони з батьком не просто відвідати захід, послухати бандуристів, а розказати про унікальні видання «Кобзаря», надані Дмитром Пірклом із власного зібрання для виставки. Один з них виданий у Празі 1876 року. Його перша частина — цензурована поезія, друга складається з віршів, виправлених самим Шевченком, і спогадів Тургенєва.
«Мені книжка дісталася тільки через те, що багатші колекціонери відмовилися її купувати через занедбаний стан, — розповів Дмитро Піркл. — Де вона тільки не побувала! Має екслібриси кількох колишніх власників».
Другий «Кобзар» теж виданий у Празі, але 1943 року, культурним науковим видавництвом УНО (Українське національне об’єднання). Ця книжка належала колись Миколі Шаповалу, генералу-хорунжому УНР.
Виставка «Кобзар: феномен української культури», приурочена до ювілею Шевченка, представляє не тільки твори Поета. Рідкісні експонати з фондів Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького розповідають про розвиток кобзарства — унікального явища світової культури, нагадують про народні витоки творчості Великого Кобзаря. Тут і раритетна шевченкіана з фондів музею, прижиттєві видання «Кобзаря», ліно?гравюри Василя Лопати за мотивами творів Тараса Шевченка. І старовинні музичні інструменти: кобзи та бандури ХІХ — початку ХХ ст., бубон і цимбали, дитячі іграшки-свистунці тощо.
«Мета виставки — показати творчість Тараса Шевченка через наслідування кобзарства. Саме кобзарі були носіями генетичної пам’яті українського народу», — пояснила завідуюча будинком-музеєм Дмитра Яворницького Яна Тимошенко.
До речі, в оселі видатного історика-етнографа за його життя часто лунали співи кобзарів, зокрема таких відомих на початку ХХ сторіччя, як Іван Кучугура-Кучеренко, Григорій Кожушко, Степан Пасюга, Михайло Кравченко та інші. На виставці можна дізнатися про їхні долі.
Самого Дмитра Яворницького — першого директора Дніпропетровського (Катеринославського) історичного музею, який тепер названо його ім’ям, — вважали не тільки козацьким, а й кобзарським батьком. Він завжди підтримував кобзарів, є автором маловідомої розвідки «Українське кобзарство», був шевченкознавцем, колекціонував речі, пов’язані з іменем Тараса Шевченка, видавав матеріали про поета. Багато з рідкісних речей, представлених в експозиції, зібрав Дмитро Іванович.
Старший науковий співробітник будинку-музею Віктор Єкшов розповів, які матеріали про бандуристів Дніпропетровщини ХХ століття можна побачити на виставці. Це одяг, світлини, нотні записи, статуетки бандуристів, які належать до новітньої історії. Цікаві й дерев’яні вироби кобзаря Олекси Коваля з Дніпропетровщини, який був майстерним різьбярем.