Білоруське містечко Турів, що за якихось 30 кілометрів від українського кордону, останніми роками стало місцем паломництва православних вірян: тут з-під землі ростуть цілющі кам’яні хрести. А ось про подібний хрест у селі Довгалівка, що у Радивилівському районі на Рівненщині, поки що знають лише жителі навколишніх сіл – хоча йому, щонайменше, півтора століття. І несе він зцілення та благодать тим, хто приходить сюди зі щирою вірою.
За розповідями місцевої жительки Софії Бондарчук, історія хреста бере початок у 1860 році: тоді її прадід Антон із дружиною орали поле і наштовхнулися на камінь, що лежав на межі. Аби не заважав працювати, викопали. А невдовзі в тазку з водою втопилася їхня дитина. Згорьована матір тут-таки побачила сон, що чіпати того каменя не можна, бо то росте святиня. А невдовзі захворів і Антон: у нього гнили ребра. Незнайома жінка, яка йшла селом, порадила накрити хрест, що росте у нього на городі: тоді, сказала, й недуга відступить.
«Прадід заробив у пана ліс і хотів збудувати каплицю, однак місцевий священик за дозвіл на її спорудження зажадав чималу суму. Тоді прадід пішки пішов у Київ до протоієрея Іоана Кронштадтського, котрого згодом православна церква канонізувала. Іоан сказав, що капличку він таки збудує, а поки повернеться додому, в селі буде новий батюшка. Так і сталося. На Юріїв день та свято Чесного Хреста біля дерев’яної каплички проводили відправи, сюди сходилися люди», — переказує історію родинного оберега пані Софія.
Та під час Першої світової війни дошки з каплички використали на обігрів сільського клубу: відтак, святиня надовго залишилася просто неба.
І знову – віщий сон, цього разу сестрі Софії Бондарчук Галині, аби вона відновила капличку. В 1997 році саме на Чесного Хреста в селі вдруге освятили капличку: так сталося, що вона тепер на території місцевої школи.
Можливо, тому чудодійний хрест і допомагає насамперед дітям. Коли на капличці проіржавів дах, чоловікові з сусіднього села, який мав сліпого сина, наснилося, що він повинен той дах замінити. Тільки-но закінчив роботу, дитина прозріла. Хлопчик, який не міг говорити, після молитви перед хрестом отримав дар мови, дівчинка зцілилася від цукрового діабету. Та й прадід Софії Бондарчук Антон після зведення каплиці прожив ще 55 років.