Кредитори до укладання договору не виконують вимогу щодо розкриття інформації потенційним позичальникам про реальні процентні ставки за кредитами. Тож часом річна реальна ставка становить 135%. Іноді взагалі неможливо розрахувати відсоткові ставки, які застосовували, через брак інформації про додаткові комісійні та будь-які платежі. Такі висновки дослідження споживчого кредитування в Україні, проведеного Проектом «Розвиток фінансового сектору» (USAID/FINREP).
Посилення захисту прав споживачів фінансових послуг в Україні потрібне з огляду на такі причини. По-перше, фінансова грамотність у нашій країні низька. Більшість людей віком від 20 до 60 років недостатньо розуміють, що таке кредит, іпотека, страхування, змінювані процентні ставки, інвестиційні фонди, акції або облігації. По-друге, громадяни не довіряють фінансовому сектору. Згідно з дослідженням, кожен четвертий українець має негативний досвід фінансових операцій. Більшість упевнена, що у спорі між фізособою і фінустановою остання буде сильнішою і переможе. Поєднання недостатньої фінансової грамотності та брак довіри перешкоджає розвиткові міцних та масштабних фінансових ринків в Україні.
Тому не дивно, що у цьому році деякі законодавчі ініціативи українського парламенту були присвячені посиленню захисту прав споживачів фінансових послуг. Тож проекти законів «Про споживче кредитування» №2455 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту прав споживачів фінансових послуг» №2456 — спроба поліпшити захист прав споживачів цих послуг у частині недопущення недобросовісної реклами, стягнення прихованих платежів, дискримінації споживачів. Успішне розв’язання цих завдань може підвищити довіру населення до фінустанов та інвестиційний потенціал фінансового ринку України.
Нині ж сучасні складні фінансові інструменти припускають можливість перекладення ризиків на споживачів, які не здатні належно їх оцінити. А Україна зобов’язалася імплементувати норми європейського законодавства, яке стосується споживчого кредитування. Законопроекти №2455 та №2456 наближають вітчизняне законодавство до європейського у таких моментах, як: визнання споживачів фінпослуг самими споживачами, регулювання реклами фінпослуг з урахуванням відповідної специфіки, законодавчого визначення поняття «фінансова послуга».
Ці документи орієнтовані на усунення низької фінансової та правової грамотності населення та частково нестачі системного підходу до нормативно-правового регулювання галузі. Проте потрібно, взявши до уваги європейський досвід, реалізувати системний підхід для усунення суперечностей (неузгодженість та розбіжності законодавчих норм, залежність вирішення спору від особистої позиції судді).
Для цього потрібно приділити увагу розвитку такого інституту захисту прав споживачів фінпослуг, як досудове вирішення спорів. У багатьох країнах-членах ЄС для вирішення спорів між споживачами та постачальниками фінпослуг діють такі інститути досудового вирішення спорів: омбудсмени, посередники, медіатори, погоджувальні ради. Використання інститутів альтернативного вирішення спорів підвищує довіру споживачів до фінансового ринку, прискорює та здешевлює процес. Саме тому Європарламент рекомендує національним урядам забезпечити доступ споживачів до внутрішніх та міжнаціональних інститутів альтернативного вирішення спорів.
Крім того, за аналогією з європейською практикою слід розробити та впровадити типову форму договорів з надання фінпослуг відповідними установами для спрощення їх сприйняття споживачами. Посилити захист прав учасників ринку, вдосконаливши нормативно-правове регулювання звернення стягнення та реалізації заставленого майна. Через неузгодженість законодавчих норм захисту прав кредиторів у них виникає мотивація до використання недобросовісних методів під час надання фінпослуг. У європейській практиці доступні інструменти захисту прав кредиторів чітко виписані. Там простіше із захистом інтересів споживачів.
Євген БУБЛИК,
старший науковий співробітник
Інституту економіки та прогнозування
НАН України, для «Урядового кур’єра»