Нарешті з 802 вищих навчальних закладів у країні залишилося 317. Про це на зустрічі з журналістами повідомив міністр освіти і науки Сергій Квіт.
Де ж решта? Їх перемістили, сказав посадовець, у категорію «професійна освіта». Якщо вищі навчальні заклади зорієнтовані на наукові дослідження і ринок праці, то профтехосвіта — лише на ринок праці. І тепер у ній приблизно 1200 навчальних закладів. Чи не багато? Як ними управляти?
Відповідь на ці та інші запитання має дати підготовлений міністерством законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійно-технічної освіти», який розроблено на виконання прикінцевих положень нового Закону України «Про вищу освіту» і з урахуванням положень Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади.
Ним пропонується врегулювати питання удосконалення управління професійною освітою шляхом делегування відповідних функцій місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, що сприятиме посиленню їхньої ролі у формуванні робітничого потенціалу країни з максимальним урахуванням безпосередніх потреб регіонів у кваліфікованих робітничих кадрах.
Зберігається тенденція зменшення учнів у ПТНЗ, що призводить до збільшення кількості малокомплектних закладів, — з 940 до 282. Якщо середня наповнюваність повноцінного профтехучилища становить 400 осіб, то малокомплектного — лише 200. Як наслідок, нераціонально використовуються державні кошти, матеріально-технічна база, педагогічні кадри.
Законопроектом передбачено переформатування професійно-технічних навчальних закладів. Замість вузькопрофесійних, якими вони є нині, створюватимуть багатопрофільні професійні навчальні заклади нового типу — регіональні центри професійної освіти. Водночас законопроект визначає такі типи ПТНЗ, як професійний коледж, професійний ліцей та центр професійної підготовки. Рішення про створення цих навчальних закладів прийматимуть місцеві органи виконавчої влади за погодженням з МОН.
Регіональні центри готуватимуть фахівців усіх професій та спеціальностей, яких потребує конкретний регіон. За основу реформування системи професійно-технічної освіти міністерство пропонує взяти деякі концепції розвитку данської, голландської й бельгійської систем професійної освіти. Майно ПТНЗ закріплюється за державним або комунальним професійним навчальним закладом на основі права господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди професійного навчального закладу, крім випадків, передбачених законодавством.
Професійний навчальний заклад державної та комунальної форм власності самостійно розпоряджається доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг.
Запропоновано також делегувати функцію призначення директорів професійно-технічних навчальних закладів. Нині це здійснює міністерство, а регіональні органи управління освітою відповідають за організацію й проведення конкурсів на заміщення вакантних посад директорів ПТНЗ.
Децентралізація системи професійно-технічної освіти дасть змогу гнучко пристосовувати систему до регіональних потреб з урахуванням місцевих демографічних та соціально-економічних тенденцій, надаватимуть підтримку і фінансові ресурси місцеві органи влади, роботодавці, інші зацікавлені сторони.
Основні повноваження, наголосив міністр, передаються на рівень областей. Регіональним центром управлятиме рада у складі представника влади, освіти і бізнесу. Система матиме більше відповідальності, бо буде підконтрольна місцевій громаді.
Соціальне партнерство стане обов’язковою умовою ефективного функціонування національної системи професійно-технічної освіти, що забезпечить її зв’язок з економічними та соціальними інституціями й передусім роботодавцями. Професійно-технічна освіта у державі повинна бути прив’язана до потреб регіону, бізнесу та інвестицій — усе обов’язково має співпрацювати.
Сергій Квіт висловив упевненість, що нова система запрацює з наступного року.