Традиційно Вінницька область — один з лідерів виробництва молока в нашій країні. Вона має неабиякі потужності з його переробки. Зокрема на її підприємствах випускають майже 32% загальнодержавного обсягу виробництва молока обробленого рідкого, 17% — масла вершкового та понад 5% — сирів жирних. Як агропромислова, вона не може все це сама спожити, а тому потенційно зацікавлена скористатися можливістю вийти на ринок ЄС.
Випускають високоякісну продукцію
За інформацією головного управління статистики в області, за перше півріччя цього року порівняно з аналогічним торішнім періодом область наростила виробництво молочних продуктів. А в департаменті агропромислового розвитку облдержадміністрації повідомили, що і тепер її переробні підприємства не зменшують обсягів заготівлі молока. Тож попри проблеми, пов’язані із присутністю на ринку Митного союзу, галузь розвивається. Зокрема вінничани відправляють сухе молоко до Азербайджану й Вірменії, масло вершкове і спреди — до Молдови, казеїн — до Польщі. Зауважимо і таке: вітчизняне молоко міститься в солодощах, які наша країна експортує зокрема до Європи.
Звісно, якщо тимчасово звужується географія експорту, це створює певні складнощі. Підвищується конкуренція на внутрішньому ринку. Тому підприємства з одного виду продукції переходять на інший, більш затребуваний, а також у міру можливостей переглядають оптові ціни. Або таке. Один вінницький молокозавод вирішив за доцільне не виготовляти кінцеву продукцію: молоко, яке заготовляє, він пастеризує, нормалізує за жирністю і вже як молочну сировину залізницею відправляє надпотужному підприємству в один з індустріальних центрів нашої країни.
Одне слово, кожен користується своїми можливостями. Та як зауважив заступник начальника відділу харчової і переробної промисловості департаменту агропромислового розвитку ОДА Анатолій Степанчук, потрібно відкривати нові ринки, зокрема виходити на ринок ЄС. «Над цим питанням в області працюють. Усі молокопереробні підприємства атестовані, сертифіковані й випускають високоякісну продукцію», — зазначив він.
Потрібен час
Навесні цього року у Вінниці відкрили потужний надсучасний молококонсервний комбінат. Інвестували в його будівництво понад 650 мільйонів гривень. Високотехнологічне підприємство планує значну частину продукції постачати до Європи, що стало можливим завдяки створенню зони вільної торгівлі з ЄС.
Ще приклад. Попри те, що «сирна війна» була красномовним натяком на обмеження або закриття російського ринку, підприємство з Рівненської області збудувало і з півмісяця тому запустило новий завод у Чернівецькому районі на Вінниччині. Для невеликого району це стало справжньою подією: створено нові робочі місця, збільшаться надходження до бюджетів, зросла закупівельна ціна на молоко. Під час планування та будівництва заводу максимально враховували вимоги щодо переходу на європейські стандарти управління якістю.
«Насамперед виготовлятимемо сичужні сири групи «Чедер», «Чечель», «сир-косичка», які мають значний попит не лише в Україні, а й у Молдові, Білорусі й Болгарії», — зауважив під час відкриття заводу представник підприємства.
Зрозуміло, що потрібен час, аби опанувати нові ринки, зокрема ЄС. Щодо останнього, то протягом багатьох років про це більше говорили, ніж цілеспрямовано працювали. Якщо у 1990 році більшість поголів’я корів утримували у господарствах організованого сектору економіки, то тепер — в особистих селянських господарствах. Коли дійде до забезпечення? умови виробляти молоко без контакту з повітрям, то можуть бути проблеми. Прикро, що держава не впровадила дієвого механізму зростання чисельності корів у реформованих господарствах, а також не охопила кооперацією сільського дядька. Тож, вочевидь, доведеться згадати колишню практику, за якої на певну кількість ріллі має утримуватися відповідна кількість умовних голів худоби.
Оскільки нині потужності молокопереробних підприємств далеко не повністю задіяні й ринок насичений, то ніби і непогано, що в країні порівняно з 1990 роком кількість корів зменшилася в кілька разів. Справді, на полицях магазинів є весь асортимент молочної продукції. До слова, тепер у них складно знайти соціально значущі молокопродукти визначеного відсотка жирності, на які встановлено граничну торговельну надбавку. Тим часом населення споживає молочної продукції значно менше від мінімальної та раціональної норми.
Отож слід повніше використовувати можливості внутрішнього ринку, позаяк найближчий і найбільший інвестор — вітчизняний споживач. Водночас і розширення присутності на світовому ринку має важливе значення для розвитку галузі, створення робочих місць, надходження валюти в державу.