Кажуть, смерть не обирає, коли кого забирати в інший світ. Ось і Наталія Дроботун, багаторічний літературний редактор газети «Урядовий кур’єр», відійшла у вічність погожого весняного дня, коли навіть тяжкохворі сподіваються топтати ряст. Не судилося…
Нині рідні та близькі Наталії шкодують, що за буденними клопотами не встигли сказати тих теплих слів, на які вона заслуговувала. Чуйна і добра людина, вірна подруга, професіонал своєї справи, вона ділилася набутим досвідом з молодими колегами, виховавши плеяду літредакторів у нашій газеті. Мабуть, згадувала початок своєї кар’єри, коли у тепер вже далекі сімдесяті роки минулого століття довелося зійти з учительської стезі й стати на літредакторську. Переступивши поріг видавництва «Мистецтво», спочатку як коректор шліфувала свою майстерність, щоби згодом стати одним із найкращих літредакторів і щедро ділитися своїми професійними навичками й знаннями з іншими.
Нині добрим словом згадують Наталію Дроботун ті, з ким вона пліч-о-пліч працювала в уже згаданому видавництві «Мистецтво», у журналі «Всесвіт», видавництві «Радянський письменник», пройшовши шлях від коректора до старшого літературного редактора. Старші й зовсім молоді не приховують сліз, шкодують, що так рано відійшла у вічність людина, у якої було так багато планів у цьому житті. Їм уже ніколи не реалізуватися, як і не почути всім нам тихий приємний голос Наталії Дмитрівни на її останньому робочому місті — в редакції газети «Урядовий кур’єр», де вона пропрацювала останні дванадцять років.
Колектив редакції