Понад 60% українців, які працюють за кордоном, хотіли б повернутися додому і вкласти свої гроші в розвиток рідної країни, свідчить статистика. Тож важливо почати усвідомлювати, наскільки велику роль в розвитку України відіграють трудові мігранти, які є інвесторами номер один у вітчизняну економіку та вагомим чинником збереження макроекономічної стабільності. Такого висновку дійшли учасники круглого столу «Роль трудових мігрантів в економічному розвитку України та умови їхньої реінтеграції», який організувала в Укрінформі Всеукраїнська асоціація компаній з міжнародного працевлаштування.
Особливої уваги потребує те, що кількість людей, які їдуть на роботу за кордон, істотно зростає. Приміром, з 2010-го по 2016 рік зростання виданих запрошень на роботу в Польщі становило 650%.
Та, на жаль, в Україні зберігається ставлення до трудових мігрантів як до людей, які виїхали кудись і про них можна забути. Більше того, їм часто дорікають зрадою Батьківщині, а також тим, що вони залишили сім’ї, дітей, рідні місця і вирушили на заробітки. З іншого боку, абсурдно звинувачувати укра їнську владу, що вона не створює робочі місця і так підштовхує громадян виїжджати за кордон. На прикладі сусідньої Польщі можна переконатися, що, попри понад двадцятирічне економічне зростання, поляки, особливо молодь, і надалі їдуть працювати на Захід, тому що там зарплати вищі, ніж удома. Тож найефективнішим виявляється надавати нашим мігрантам візову та консульську підтримку, допомагати в оформленні трудових угод і медичного страхування, в організації раціонального використання їхніх фінансових заощаджень.
Нещодавно, приміром, 200 українців, які працювали на м’ясокомбінаті в одному з польських міст, звернулися до українського консульства з проханням посприяти в тому, щоб отримати зароблене, заборговане працедавцем. Оскільки всі були легально працевлаштовані, через день за сприяння консульства працедавець виплатив усе належне за контрактом.
«Трудовий міграційний процес цілісний і складається з кількох компонентів. Один з них — пошук громадянином України способу виїхати за кордон на роботу. І тут є два очевидні шляхи: легальне працевлаштування чи нелегальне. На жаль, багато українців намагаються влаштуватися на роботу в інших країнах, заїхавши туди не з робочою, а з туристичною візою, що переводить їх фактично у категорію нелегалів з істотним зниженням можливостей соціального захисту», — вважає Василь Кирилич, начальник управління консульського забезпечення МЗС України.
А голова Всеукраїнської профспілки виробничників та підприємців Наталія Землянська впевнена: назріла потреба створення єдиного центру підтримки трудових мігрантів.
На думку голови Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василя Воскобойника, саме європейські цінності, прищеплені нашим трудовим мігрантам, дають змогу зробити країні якісний економічний ривок. А рушіями економіки стануть саме ті українці, які мають досвід міжнародного працевлаштування. «Ми за те, щоб люди їздили лише на легальну роботу, отримували офіційну зарплату, платили там податки, мали соціальний захист. Попрацювавши так деякий час, ці люди вироблять стереотип подібного життя і, повернувшись в Україну, не зможуть існувати в умовах хабарництва, отримання чорних зарплат і без соціального захисту. Коли набереться критична маса таких людей навіть в маленькому містечку — вони зможуть змінити своє життя і життя довкола на краще», — переконаний експерт. Утім, і нині українські трудові мігранти стабілізують економіку, переводячи, за різними оцінками, щороку на Батьківщину кошти, які становлять майже 10% вітчизняного ВВП. Не забуваймо про це.