На своєму двоколісному другу черкащанин Григорій Юрик об’їздив багато країн світу. Він каже, що його любов до мандрів зародилася в армії — наприкінці 70-х років минулого століття служив у далекій Алма-Аті (Казахстан).
— Після повернення додому протягом дванадцяти років я об’їздив багато країв: усю Черкащину, Київщину, побував у Донецьку, Харкові, Москві, на Кавказі і в Середній Азії. Відвідав Німеччину, Польщу, Чехію, — розповідає мандрівник.
Тоді в далеке зарубіжжя добирався залізничним і автомобільним транспортом. Але про подорожі на велосипеді думки не полишав. Поштовхом до реалізації ідеї стала подія 1982 року.
— Фотографуючи біля пам’ятника декабристам туристів, які приїхали в Кам’янку з Москви, я помітив дивного велосипедиста. Коли познайомилися, той сказав, що приїхав аж із Калуша, що на Івано-Франківщині, а прямує до Одеси, — згадує Григорій. — Він розповів, що мандрує так щоліта і вже проїхав весь Радянський Союз — від Ямала до Кушки і від Чопа до Камчатки.
Ось тоді Григорій і почав пошуки собі попутників на далекі веломандрівки. Бо охочих на одноденні тури було чимало. Компаньйона так і не знайшов. Та 4 липня 2001 року все ж таки вирушив у першу кількаденну подорож по Черкаській і Київській областях звичайним велосипедом.
А через три тижні на тому ж велосипеді поїхав у Крим і закінчив мандрівку через 22 дні, проїхавши 2250 км. За цей час Григорій побачив більш ніж 160 міст і сіл восьми областей України. Двоколісний друг не підвів — у дорозі лише раз його ремонтував.
Вже наступного року велосипедист вирушив у Карпати. За 21 день лічильник зафіксував 2150 км, а в пам’яті залишилися принади понад 260 міст і сіл.
Та одне з найбільших вражень справила мандрівка за Північне полярне коло до самого Мурманська. Ця подорож тривала 55 діб (з них протягом 20 днів йшли дощі).
За цей період подолано 6932 кілометри, які пролягли через 440 міст і сіл.
— Я поважаю звичаї, історію, культуру народів, до яких їду в гості, тому перед поїздкою багато читаю про життя і побут цих людей, — розповідає мандрівник. — Торік побував у Грузії і Вірменії. Це 45 діб і понад п’ять тисяч кілометрів. По дорозі спілкувався з велотуристами з Польщі, Чехії, Німеччини, Голландії, Японії та інших держав, дізнався, що в їхній країні існує чимало клубів велотуризму. У Сванетії мою увагу привернули високі башти, в яких жителі понад 1000 років ховалися від ворогів. Вірменія також залишила добрий спомин. Я бачив Єреван, Спітак — місто, яке було зруйноване землетрусом і в його відбудові брала активну участь Україна, зокрема й наша Кам’янка.
Насамкінець. Мандрівник радить молоді та людям середнього віку подорожувати на велосипеді. Це найкращий спосіб ознайомитися з різними країнами, пізнати їхні принади, історію і культуру народу.
Федір ЛЮДНИЙ
для «Урядового кур’єра»