Завжди цікаво, як оцінюють твою країну, якою бачать нашу українську реальність люди, що звикли до іншого способу життя, де давно панують європейські цінності. Тим більше, коли це відбувається через об’єктив телекамери.
Німецькі журналісти з берлінського телеканалу RBB Abendschau (вечірнє шоу) знімають в Україні фільм про ініціативи активних творчих людей. Його героями, розповів тележурналіст Рафаель Юнг, має стати молодь, яка займає активну позицію та розвиває нові власні проекти — стартапи.
Цікаво саме те, як молоді вдається самореалізовуватись у час, коли багато державних структур працюють ще не так добре, як хотілося б. У Німеччині приватний бізнес усіляко підтримує держава, а в Україні ж у підприємців ще чимало проблем.
Нині телевізійники нагромаджують інформацію, знайомляться з людьми. Рафаель чотири роки тому вже бував в Україні, зокрема Черкасах. Тоді він узяв участь у спільному українсько-німецькому проекті «Скалічені, але живі. Люди з інвалідністю в Україні та Німеччині після 1945 року». Цей проект разом з іншими міжкультурними проектами підтримала програма фонду «Спогад, відповідальність та майбутнє». Дослідницька група у складі представників коаліції молодіжних організацій «Молода Черкащина» Анни Харченко та Тетяни Кавальчук, киянина Антона Ємельянова (Foundations for Freedom) та Рафаеля Юнга збирали тоді спогади очевидців та думки експертів щодо ситуації, в якій опинилися люди з інвалідністю після Другої світової в Україні й Німеччині. Зібрані матеріали лягли в основу програм для українських та німецьких радіоканалів. Знову відвідавши Черкаси, німецькі тележурналісти помітили певні зміни, щоправда, ці враження поки що поверхові. Звичайно, порівняно зі столицею Німеччини, де вони живуть, провінційний обласний центр не вражає високим темпом життя. І в цьому чимало позитивних моментів. Київ телевізійники порівнюють із молодим Берліном, який свого часу також бурхливо розвивався. За словами німців, щодо України в Німеччині нині багато різних, часом протилежних думок. Люди здебільшого обговорюють політичну ситуацію, акцентують на воєнному протистоянні.
У Німеччині українських телевізійних каналів не транслюють. Однак пропагандистський канал Russia Today там доступний. Як зауважують німці, його здебільшого всерйоз не сприймають: це дуже примітивна пропаганда, побудована на брехні, підтасовках та перекручуваннях фактів.
Розповіли берлінці й про німецьке телебачення. Як відомо, у Німеччині функціонує суспільне мовлення, яке фінансує громадськість, воно підзвітне їй. Саме такий механізм прописано на законодавчому рівні. Німецьких суспільно-правових мовців фінансують переважно за рахунок збору за мовлення. Завдяки цьому вони й почуваються незалежними. Конкуренції приватних ЗМІ журналісти суспільного не відчувають, оскільки різняться контентом. Однак зарплата медійників суспільного мовлення навіть трохи вища, аніж у приватних ЗМІ.
Пересічні німці поки що мало знають про зміни, які відбуваються в Україні. Тож у фільмі журналісти хочуть показати нові обставини, нову реальність саме з точки зору людей, які чогось досягли. Це провісники завтрашнього суспільства. Такі люди є — і на Черкащині, і в Одесі та Києві, де телевізійники планують певний час попрацювати.