Густий смог, який минулого тижня з’явився над Рівним, не давав дихати і навіть відчинити кватирку. Та й заховатися від нього майже ніде. Екологи теж б’ють у набат.
— Справді, в Рівному дихати нічим, — каже директор Рівненського обласного лабораторного центру МОЗ Роман Сафонов. — Утім, найскладніша ситуація в Костопільському й Сарненському районах. Там концентрація небезпечного сірчистого ангідриду перевищує максимально допустимі рівні від півтора до трьох разів! І навіть невеличкі перевищення гранично допустимої концентрації люди із захворюваннями серцево-судинної системи вже відчувають. Звісно, вплинути на горіння торф’яників ми не можемо, це природне явище. А горять вони в нас уже на глибині до двох метрів. А ось на людей, які палять картоплиння та сухостій і цим провокують і смог, і загоряння торф’яників, як на мене, мають впливати не лише контролюючі органи — адже до кожної садиби контролера не приставиш — а насамперед сільські та селищні голови. Адже Закон «Про охорону атмосферного повітря» прямо покладає контроль за його забруднення на органи місцевого самоврядування. Однак вони здебільшого не діють.
Категорично не задовольняє екологів і стан питної води в районах області.
— Раніше санепідемслужба постійно відстежувала якість води в криницях, що мають статус громадських, — однак вони є лише в третині сіл. Нині таких криниць меншає. А якість води, навпаки, щороку гіршає. Нітрати, яких нічим не прибереш, є в половині криниць приватних господарств. Найбільше забруднені криниці в Сарненському, Костопільському, Рокитнівському, Березнівському районах. Ми пропонуємо такий вихід: нехай кожен сільський голова визначить на ввіреній йому території джерела водопостачання, які можуть мати статус громадських, а ми будемо постійно їх моніторити, щоб впливати бодай на цю воду, — каже Роман Сафонов.
Тим часом цього літа екологи заборонили рівнянам купатися в єдиній водній артерії — Басівкутському озері. Звісно, за 45-градусної спеки люди цю заборону активно порушували.
— Рівень забруднення на озері найвищий за останні 20 років, — заявляє начальник відділу екологічного контролю водних ресурсів та атмосферного повітря облдержадміністрації Олена Пісковець. — Причина — каналізаційні стоки від власних будівель, що розташовані поруч. Тут живуть далеко не бідні люди, які принципово не хочуть платити за викачку нечистот! А розплачуються інші. Ми надіслали результати обстежень із зазначенням конкретних прізвищ власників житла до поліції та прокуратури. Якщо притягнуть до відповідальності одних, інші задумаються.
Утім, передбачений нашим законодавством штраф 85 гривень навряд чи зупинить зухвалих господарів. Тому екологи кажуть: потрібні термінові зміни до законодавства, які значно посилили б відповідальність за шкоду довкіллю. Їх уже підтримала обласна рада, яка з цими пропозиціями вирішила звертатися до вищих інстанцій.
Насамкінець. Утім, як на мене, це потрібно було робити ще позавчора. Бо екологія, яка йде поруч з економікою, це, без перебільшення, наше все. І якщо економічну ситуацію можна вирівняти, умовно кажучи, завтра, то що робити із зазвичай необоротними рукотворними екологічними змінами?
Та й загалом: чи можете собі уявити, щоб каналізаційні стоки скинув у водойму англієць чи француз? І не лише тому, що боїться відповідальності, — ментальність у європейців зовсім інша, мислять вони здебільшого категоріями далеко не сьогоднішнього дня. І в цьому наша найбільша проблема: заборонами екологічної культури не сформуєш. Вочевидь, наступні покоління українців повинні увібрати її з молоком матері.