Колядки, які співали донські козаки, прадавні зоомістерії, що побутували на Поліссі, трембіта й ліра, вертеп тіней та крижана купіль на Водохреще — усі ці дійства відбувалися в давній Пересопниці на Рівненщині. Саме тут дістав прописку цьогорічний слов’янський фестиваль «Коляда». Серед колядників, що з’їхалися з різних куточків України, були і студенти, і літні люди, котрі добре пам’ятають і бережуть прадавні звичаї.
Так, колектив із Камінь-Каширського району Волинської області демонстрував обряд водіння коня. Ця містерія має тисячолітню історію і символічне значення, пояснюють фольклористи. А надто — в рік Коня, який цими днями ступає на поріг.
— А ось ансамбль із Луганська демонстрував козацький фольклор: його керівник родом із донських козаків, тому й знається на таких звичаях, — розповів директор культурно-археологічного центру «Пересопниця» Микола Федоришин. — Оскільки ж нинішній фестиваль відбувався на Йордан, то й колективи-колядники, і туристи стали учасниками ще одного дійства — освячення води на річці Стублі. Воно також відбувалося за давніми традиціями: після того, як священик опустив у ріку хрест, пролунали символічні постріли. Раніше це робили для того, аби відвернути нечисту силу, яка начебто в цей час піднімалася з води. Затим охочі купалися в освяченій воді, а на березі на них чекала тепла ватра.
Одне слово, фестиваль у Пересопниці об’єднав Східну, Центральну та Західну Україну на основі давніх традицій наших предків. На Рівненщині й надалі влаштовуватимуть дійства, цікаві для жителів різних регіонів, які, до того ж, сприяють національній єдності. Нагадаємо: культурно-археологічний центр «Пересопниця» постав у колишньому княжому місті, а потому — забутому Богом і людьми селі два роки тому. Тепер місце, де народилася українська Першокнига, на якій присягають президенти, збирає сотні тисяч туристів. А ще вона стала центром проведення фестивалів та історичних реконструкцій. До речі, такий підхід дуже поширений у Європі: саме у святих для кожного народу місцях відбуваються важливі дійства, що гуртують людей. А ще в такий спосіб історія сама йде до людей.