Полтавська ювілярка входить у десятку найкращих і найповажніших за віком бібліотечних закладів країни. Вона відчинила двері для читачів 1895 року й одразу стала осередком культурного життя всієї губернії.
— Документ до царя щодо її відкриття склав губернський агроном Павло Дубровський, — розповідає читач бібліотеки із 46-річним стажем, який подарував їй за цей час понад 2 тисячі книжок Віктор Самородов. — Спершу бібліотека складалася із двох відділень, одним керував письменник Володимир Короленко. Він узяв на роботу першу дружину нашого видатного садівника Левка Симиренка Альдону Грушевську. Вона була вірним другом Левка Платоновича, врятувала його у сибірському засланні. Альдона часто приводила сюди сина Симиренка Володимира, знаменитого у нашій садівничій науці. А ще працівники відділення листувалися з академіком Володимиром Вернадським. Я знайшов книжки й журнали, які Вернадський сюди надсилав. Зв’язки з бібліотекою підтримувало багато знакових для світової й української науки постатей.
Матеріальну допомогу бібліотеці надавали установи, організації й приватні особи, а також губернське земство і місцеві банки. Усього протягом 1894 і 1895 років надійшло 2305 карбованців та 6097 томів.
Спершу в будинку Дамського добродійного товариства відкрили читальню, а в будинку Кандиби, що містив сім світлих кімнат і стояв на Іванівській вулиці (нині вулиця Гоголя), — абонемент. До кінця року фондами бібліотеки вже користувалися понад тисяча читачів.
У травні 1919 року тут організували Центральну наукову бібліотеку, пізніше її перевели у красиву споруду колишнього Земельного банку. 1937 року у зв’язку з утворенням Полтавської області її реорганізували в обласну бібліотеку для дорослих.
Книжковий фонд бібліотеки напередодні Другої світової війни налічував 150 тисяч примірників. Серед них було багато цінних, рідкісних книжок. На жаль, у період тимчасової німецько-фашистської окупації все це багатство розграбували.
У 1947 році бібліотеці передали двоповерхове цегляне приміщення на вулиці Шевченка, 3. Тут вона містилася 45 років. 1949-го на честь 150-річчя виходу в світ поеми «Енеїда» бібліотеці присвоїли ім’я батька нової української літератури, уславленого полтавця Івана Котляревського, а з 1966-го вона стала державною обласною універсальною науковою.
За незалежної України полтавські книголюби отримали чудовий подарунок — п’ятиповерхову будівлю сучасної архітектури.
Видатну роль у розвитку бібліотеки Котляревського відіграв її тогочасний директор Валерій Загорулько (1946—2003). Він переймався не лише розвитком бібліотечної мережі, а й створенням бібліотечного законодавства. 2003-го бібліотеку очолила заслужений працівник культури України Тетяна Зеленська. Вона прийшла сюди у 1974 році після закінчення Харківського державного інституту культури бібліографом, і відтоді не полишала установи.
— Наша бібліотека — не тільки традиційне книгосховище, це потужний інформаційний центр, де людина може одержати інформацію з будь-якого носія, і ми називаємо своїх відвідувачів користувачами, а не тільки читачами, — каже Тетяна Іванівна.
Багато теплих слів на адресу бібліотеки-ювіляра та її працівників (а тут понад сто співробітників) під час ювілейного заходу сказали численні гості, зокрема представники облдержадміністрації, педагогічного та технічного університетів, аграрної академії, інших бібліотек міста і області.
Вручали грамоти, дарували квіти й подарунки. Зокрема колеги вручили Тетяні Іванівні триповерховий торт і вишитий портрет Марусі Чурай, пісенного символу Полтавщини. Як зауважив один з друзів бібліотеки: «Душа розкрилася на вашому святі!»
Бібліотека ім. І. П. Котляревського налічує 17 спеціалізованих відділів та інтернет-центр, 10 секторів. У фондах 840 тисяч примірників. Цього року заклад передплатив 893 назви періодичних видань. Тут працюють клуби: любителів поезії, цікавих зустрічей, спілкування англійською та німецькою мовами. Експонують виставки полтавських митців, проводять літературні та музичні вечори, презентації нових книжок. Приваблює авторів те, що бібліотека надає приміщення безкоштовно.