У понеділок, 6 жовтня, помер Павло Іванович Муравський – видатний хоровий диригент і педагог.
Пан Муравський мав звання Героя України і народного артиста України. Він був академіком Національної Академії мистецтв і професором Національної музичної академії імені Чайковського, передає Бі-бі-сі.
У 60-х роках працював головним диригентом академічної хорової капели «Думка».
Чотири роки тому пан Муравський розповідав BBC Україна, що ходить на роботу пішки, щоб бути здоровим.
Засновник школи хорового співу
Павло Муравський народився 30 липня 1914 року у Кам'янець-Подільській губернії (нині – Вінниччина) в селянській родині.
Навчився грати на скрипці і співав у сільському академічному хорі, яким керував його двоюрідний брат – учень Миколи Леонтовича.
У 1936 році вступив на диригентсько-хоровий факультет Київської консерваторії імені Чайковського в Києві, яку закінчив у 1941 р.
Павло Муравський у Львові, 1954 рік.
Випускника одразу мобілізували, і в роки війни лейтенант Муравський командував зенітним взводом Північної Тихоокеанської флотилії і керував її полковим хором, згодом – організував військовий ансамбль пісні і танцю.
По закінченні війни музиканта у зв'язку з хворобою перевели на Чорноморський флот, а невдовзі демобілізували.
Він став диригентом у Державній академічній хоровій капелі «Думка», а через два роки – головним диригентом капели «Трембіта» у Львові. Паралельно викладав у Львівській консерваторії.
В інтерв'ю журналу «Тиждень» пан Муравський розповів, що почав знайомство з львів'янами не зі слів, а зі співу.
«І після першої-таки композиції хористи мені дружно зааплодували. Тоді я відчув, що мене, східняка, прийняли, що я вже не чужий», – казав він.
Пан Муравський також розповів, що, попри тиск з боку КДБ, прийняв у хор співаків, які отримали тюремні строки за радянської влади.
У 1964 році він став головним диригентом «Думки». У цей період пан Муравський працював з оперним співаком Борисом Гмирею: спільно вони дали ряд концертів з творів української класики, особливо на вірші Тараса Шевченка.
Тоді ж диригент отримав звання народного артиста СРСР.
Після роботи в «Думці», у 1969 році, пан Муравський перейшов на постійну викладацьку роботу в Київську консерваторію ім. Чайковського.
На Міжнародному хоровому фестивалі в Канаді у 1993 році студентський хор під керівництвом майстра посів перше місце серед 84 конкурсантів.
Пан Муравський заснував школу акапельного співу в природному ладі, яку назвали його ім'ям.
Він виховав близько тисячі дириґентів-хормейстерів. Також – записав на платівки понад тисячу хорових творів різних авторів – від Бетховена і Моцарта до Бортнянського і Березовського.
У 2012 році вийшла книжка мемуарів і методології хорознавства пана Муравського – «Чистота співу – чистота життя».