П’ять століть болгарський народ чекав свого визволення від чужоземного поневолення, сподівався на допомогу, і вона прийшла разом із російсько-турецькою війною 1877—1878 років.
Багато українців брали участь у тій війні. Війська Київського та Одеського округів, де переважно були українці, першими форсували Дунай. Запеклі бої розпочалися на землях Румунії, Болгарії, під Тирново, Плевною, на Шипкінському перевалі. В боях відзначилися піхотні полки, які мали назви міст України: Харківський, Волинський, Житомирський, Охтирський, Подільський тощо. Навічно в історію вписали свої імена генерали Федір Радецький, Михайло Скобелев, Йосип Гурко, наш земляк видатний військовий теоретик Михайло Драгомиров.
Козаки під командою генерала Миколи Леонова першими увійшли та визволили столицю Болгарії Софію. Прах генерала прийняла Києво-Печерська лавра. Спочив у своїй усипальниці на Вінниччині і граф Микола Ігнатьєв, який поставив свій підпис на мирній угоді у передмісті Стамбула 3 березня 1878 року.
Уже стало традицією у річницю укладання договору, на початку весни, приходити до пам’ятника, який споруджено у 2010 році Товариством дружби «Україна — Болгарія» на залишках стародавнього військового цвинтаря, щоб ушанувати загиблих героїв.
На заході цього року були Надзвичайний і Повноважний посол Болгарії в Україні Красімір Мінчев, представники болгарського дипломатичного корпусу, Товариства дружби «Україна — Болгарія», культурних і освітніх організацій столиці, священики.
Виступаючи перед присутніми, Красімір Мінчев згадав не тільки загиблих у болгарському ополченні, а й відзначив ключову роль слов’янських воїнів, українців, росіян, представників інших національностей у визволенні Балкан від османського ярма. «Болгарський народ вдячний всім воїнам, які поклали свої життя за незалежність Болгарії», — зазначив посол.
Президент Товариства дружби «Україна — Болгарія» Юрій Сєдих у своєму зверненні наголосив, що громадська організація робить усе можливе, щоб не забути своїх славних попередників, визволителів Болгарії, від іноземного поневолення. «Минають роки, — наголосив промовець, — припадають пилом сторінки літопису, та час не спроможний стерти людську пам’ять. Ми пам’ятаємо визволителів Болгарії, героїв Плевена та Шипки, як пам’ятаємо і героїв-рятувальників — ліквідаторів наслідків найбільшої у світі техногенної аварії на ЧАЕС та воїнів, які загинули, виборюючи незалежність України вже у наші часи. Хто віддав своє життя за свободу, житиме вічно».
Відзначення 137 роковин визволення Болгарії та вшанування героїв з покладанням квітів було продовжено біля пам’ятників генералу Миколі Леонову в Києво-Печерській лаврі та капітану Петку Воєводі, що у центрі Києва. А завершилося воно дипломатичним прийомом у Посольстві Республіки Болгарія в Україні, де після привітання Красіміра Мінчева прозвучали гімни Болгарії та України. Захід засвідчив непорушність одвічних дружніх відносин братніх народів.
Юрій ВАНІН
для «Урядового кур’єра»