Для 45 дітей з різних куточків України у санаторії «Червона калина» відбувся черговий заїзд. Цього разу частина відвідувачів закладу — діти війни. Доля з ними, як і ще з сотнями їхніх ровесників, вчинила по-своєму. Не давши зіпнутися на ноги, зробила з них напівсиріт. Війна забрала у них надійне батькове плече.
Доброчинці подбали, щоб у санаторії вони мали змогу пройти психологічну та фізичну реабілітацію. За нинішній рік — це друга програма благодійної громадської організації (БГО) «Покоління майбутнього». Її члени на власні очі бачили поле бою і бійців, які здебільшого обстоюють мир заради своїх дітей. Кожен побував там зі своєю місією— військового, волонтера, психолога. Анатолій Свирид з позивним «Спартанець» каже: щойно дізнався про наміри БГО започаткувати програму, присвячену реабілітації дітей, батьки яких загинули в АТО, виявив бажання допомагати. З власного досвіду знає про бойові втрати.
—Поки що не відмовляють добрі люди, реабілітацію для дітей організовуємо за їхній кошт. А паралельно, — розповів військовий, — ведемо діалог з державними установами, щоб така програма отримала державну підтримку.
Головними спонсорами реабілітаційної програми для дітей залишається американська діаспора. Що таке посттравматичний синдром, їм відомо з часів війни у В’єтнамі. Після численних трагедій у сім’ях бійців зрозуміли, що треба рятувати передовсім дітей. До зарубіжних долучаються й вітчизняні доброчинці. Цього разу «Укрзалізниця» запропонувала безкоштовно перевезти дітей до санаторію і назад. Усі необхідні медичні процедури також будуть безкоштовні.
За словами керівника програми «Покоління майбутнього» Лариси Кадуріної, діти, які втратили батьків, живуть у стані душевного болю та образи на суспільство і державу. У подальшому вони можуть стати психологічно хворими дорослими людьми. Тому просить не зволікати з діями, а хоча б акціями з реабілітації, рятувати дітей. Чим швидше такі заходи стануть масовими, тим менше неохоплених дітей залишиться у суспільстві.
— Втрата близької людини — це невимовний біль, — зауважила Лариса Кадуріна.— Проблема безслідно не зникає, а живе десь тихенько всередині. Якщо не працювати над її трансформацією, то з часом є загроза отримати хворобу. Чи потрібно це державі?
Аналізуючи результати попередньої програми, організатори зробили висновок, що до реабілітації потрібно залучати дітей якомога меншого віку. Тому цього разу формували групу із школярів від 8 до 16 років.
За словами керівника психологічної служби програми «Покоління майбутнього» БГО «Покоління майбутнього» Ольги Протасової, зв’язок із сім’ями першої групи дітей БГО продовжує підтримувати. Під час спілкування психологи зауважують на різних станах дітей. В одних спостерігають очевидне поліпшення, подолання тривожно-фобічних розладів. З іншими треба працювати психологам. Фахівці також сподіваються, що насичена програма перебування у санаторії відволікатиме школярів від сумних спогадів, налаштує їх на позитив. А нові друзі стануть підтримкою у важку хвилину.