Вареники зі сметаною та борщ із пампушками — смак дитинства. Чи не щасливець той, хто малим з мамою чи бабусею вчився на кухні ліпити варенички з картоплею, сиром чи запашними вишнями.
Готувати цю надзвичайно смачну традиційну українську страву вчилися недавно й маленькі українці, які живуть в Азербайджані. Цікаво, що кулінарною майстерністю ділилися не українки, а дві азербайджанські пані: Симузяр та Ільхама. Понад десять років вони працюють кухарями в українському ресторані Баку. Ремесло ліплення вареників переймали в українок. Навчитися, кажуть, було нескладно, бо мають схожі страви у своїй національній кухні.
«У нас є гюрза та дюшбара, — каже пані Симузяр. — Тісто подібне і приготування також, щоправда, начинка в обох солона, м’ясна і з приправами. Гюрза має зверху орнамент у вигляді гребінця, а дюшбара дуже дрібненька, може шість або й вісім штук вміститися в ложку».
«Отак кусаєш вареника, заплющуєш очі, і наче українці вже перемогли, ти вдома, а бабуся приготувала обід», — каже Марко, восьмирічний хлопчик, який з мамою приїхав в Азербайджан з-під Києва, тікаючи від війни.
«Знайомити дітей з рідною національною гастрономічною культурою надзвичайно важливо, — зауважує організаторка заходу Лідія Шестак-Алієва. — Це нагода розказати про країну мовою смаку. До того ж, це вияв культурної дипломатії, адже до нас приходять діти, один з батьків або родичі яких родом з Азербайджану».
Пані Лідія народилася на Луганщині. Тема поширення української культури за кордоном стала надважливою для неї ще 2014-го. Із початком повномасштабного вторгнення, щоб допомогти землякам, які постраждали внаслідок війни, започаткувала фонд Help Ukraine Baku та Спілку українок в Азербайджані Union of Ukrainian Women in Azerbaijan. Більш як пів сотні волонтерів уже рік надають гуманітарну, фінансову та медичну допомогу українцям, які вимушено виїхали з України, і тим, хто перебуває в гарячих точках. Члени спілки організовують безліч благодійних заходів в Баку й інших містах. За рік їм вдалося зібрати й передати понад 40 тисяч доларів.
«Усі ці ініціативи обов’язково мають освітньо-інформативну мету, — каже Лідія Шестак-Алієва. — Через майстер-класи з виготовлення писанок, ляльок-мотанок, малюнків у стилі знаменитих художників, фотовиставок, приготування національних страв ми зберігаємо традиції й ділимося нашою культурою».
Щоб підтримати наших військових, діти-учасники заходу написали свої побажання перемоги на українському прапорі, який обов’язково передадуть на фронт.
Надія КИРЕЙ
для «Урядового кур’єра»