Нещодавно знайомий Валентин Веремійчик придбав у кредит диван. Через певний час після того, як в магазині було зроблено замовлення, меблі привезли, але достатньо було навіть одного погляду, аби зрозуміти, що річ неякісна. Матрац дивана дуже скрипів, а ніжка хилиталася. Тож не дивно, що покупець відмовився від замовлення. А щоб повернути гроші, звернувся до банку, в якому оформляв кредит, і попросив його віддати гроші готівкою або перерахувати їх на рахунок іншого меблевого магазину, де він збирався придбати диван. Проте у відповідь дівчина, яка оформлювала позику, запропонувала лише один варіант розв’язання проблеми — відмовитися від кредиту, втрачаючи комісійні, заплачені за його надання.
— У банків є такий «звичай»: коли звертаєшся до них по позику, — розповідає Валентин Веремійчик, — то їхні фахівці не знають, як тобі догодити, і намагаються запропонувати якнайвигідніший кредит. Але як тільки натякаєш на те, що хочеш відмовитися від кредиту, як стиль спілкування стає полярно іншим. А представники фінустанови починають згадувати, що вони чомусь забули розповісти про підводні камені кредиту.
Почувши цю історію, один із представників столичного банку одразу ж зауважив, що фінансова установа надає клієнтові відповідну послугу, але при цьому не несе відповідальності за якість товару, його несвоєчасну доставку тощо. Це вже стосунки між продавцем і покупцем, і банк у них не бере участі. До речі, ще кілька років тому, потрапляючи в аналогічну ситуацію, клієнт був зобов’язаний заплатити комісійну винагороду за видачу кредиту, комісію за управління кредитом і відсоток на дату найближчого платежу за графіком. Проте згідно з новою редак?цією Закону «Про захист прав споживачів», клієнт має право розірвати кредитний договір протягом 14 календарних днів з моменту його укладення, заплативши лише відсоток за фактичний час користування кредитом. Тому з ухваленням цього нормативного акта законодавець пішов назустріч клієнту.
Тож банкіри закону не порушували. А те, що навіть за короткострокове користування кредитом потрібно платити, на жаль, знають не всі споживачі. І це вже проблема не банку. Звісно, у фінансових установах про цей нюанс повинні були б заздалегідь попереджати, проте там воліють про це говорити якнайменше. Тому люди й дивуються, коли через кілька днів у них просять плату за те, чим вони так не довго користувалися.
До речі, юрист Наталія Подольчак зауважує, що банк надає лише фінансові послуги і не може нести відповідальність за якість товарів, куплених у кредит. Водночас це не означає, що у такій ситуації виплачену комісію споживачеві ніхто не компенсує. Щоправда, робити це мав би постачальник меблів за умови, якщо товар виявився неякісним. Продавець зобов’язаний відшкодовувати всі витрати, пов’язані з купівлею, зокрема й витрати з отримання кредиту. Крім того, якщо товар було доставлено із запізненням, то покупець має право на пеню в розмірі 3% суми за кожен день прострочення.