Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»
Ситуація з державним концерном «Укрспирт» під час пандемії коронавірусу COVID-19 виявилася і вельми показовою, і дуже повчальною. Адже з’ясувалося, що державна власність, пори те, що нам настирливо вбивали у голови раніше, не така вже й погана.
Адже, незважаючи на будь-яку критичну ситуацію в державі, умовити приватного власника працювати на благо країни, закликаючи його до патріотизму, — не надто надійний шлях. Можна його привабити грубими грошима, але й цей шлях для нас практично закритий — стільки грошей нема. Можна й змусити, але виключно у разі запровадження в Україні надзвичайного стану, влада старається уникати такого сценарію.
Як бачимо, набір інструментів для залучення приватних виробників для потреб держави досить обмежений. Натомість державний концерн відгукнувся на ситуацію, відмовився від вигідних експортних контрактів і наростив виробництво спирту для потреб України у дезінфікуючих засобах («УК» від 14 квітня).
Тоді постає слушне запитання — чи варто дотримуватися попередніх планів щодо якнайшвидшої приватизації «Укрспирту»? Ні, вважають троє народних депутатів з владної фракції на чолі з головою комітету ВР з економічного розвитку Дмитром Наталухою. Вони зареєстрували законопроєкт №3443, яким пропонують перенести скасування державної монополії на виробництво спирту на 1 січня 2021 року.
Автори законопроєкту аргументують необхідність такого рішення тим, що ситуація на фінансових ринках наразі нестабільна, приватний бізнес зазнав збитків через пандемію і тому не має досить грошей, аби взяти участь у приватизаційному конкурсі. Але з пояснювальної записки, що додається, випливає геть інше пояснення: там прямо вказується на «необхідність безперебійного, контрольованого виробництва та продажу спирту етилового на виготовлення антисептичних засобів». Також згадується і про попередні наміри влади запровадити повну лібералізацію експорту спирту з України – якби ми мали таку лібералізацію на початку пандемії, то ситуація із експортом медичних масок здалася б ще квіточками!
Мало того, у пояснювальній записці до проєкту закону наголошується на тому, що концерн «Укрспирт», який раніше був ледь чи не збитковий, тепер демонструє позитивну динаміку розвитку, Так, за результатами 2019 року підприємство сплатило 36,3 мільйонів гривень державних дивідендів. Це понад удвічі більше, ніж 2018-го і учетверо більше, ніж 2017-го.
Чистий прибуток торік сягнув 40,3 млн грн., причому більшу його частину, 32 млн, концерн отримав за листопад і грудень. Мабуть, це пов’язано зі зміною у керівництві концерну («УК»).
У пояснювальній записці також зроблено заувагу на тому, що «Укрспирт», всупереч комерційній вигоді, призупинив відвантаження спирту на експорт задля задоволення потреб внутрішнього ринку. Працівники спиртової галузі працювали у посиленому режимі, без вихідних. Завдяки цьому концерн станом на середину квітня надав 1 млн 400 тис. літрів спирту вітчизняним виробникам дезінфікуючих засобів.
Автори законопроекту також слушно зауважують: через не прогнозований вплив пандемії коронавірусу триває подальша необхідність безперебійного, контрольованого виробництва та продажу спирту для виготовлення антисептичних засобів. Але замість очевидного висновку з усього викладеного чомусь пропонується геть інший: йдеться не про повне скасування приватизації концерну, а лише про відтермінування, і не таке вже значне. А що, коли справді станеться повторна хвиля пандемії, як вважають багато які фахівців-епідеміологів? Крім того, за висновками самих же авторів законопроєкту, «Укрспирт» вже переконливо довів спроможність працювати у державній власності з вигодою для держави…
Щоправда, не виключено, що деякі виробничі об’єкти, які перебувають на балансі концерну, дійсно не є працездатними і не підлягають відновленню. Такі об’єкти таки можна було б продати, але виключно після детального обстеження й отримання висновків авторитетної комісії за участі представників громадськості. А головні виробничі потужності все-таки необхідно залишити державі…